1. Міжбанківське кредитування

Свої кредитні ресурси комерційні банки можуть поповнювати за рахунок коштів інших банків, тобто за рахунок міжбанківського кредиту. Вільними кредитними коштами торгують фінансово стійкі банки, в яких завжди є надлишок коштів, і щоб вони приносили дохід, банки прагнуть розмістити їх в інших банках-позичальниках. У наш час банкові вигідніше позичити кошти іншому банку, аніж підприємству, тому що гарантія повернення кредиту банком більша, ніж підприємством. Крім того, міжбанківський кредит - це досить ліквідні кошти, для них характерна короткостроковість і оперативність одержання.

Рівень процентної ставки за міжбанківський кредит банки мають право встановлювати самостійно, залежно від попиту та пропозиції на міжбанківське кредитування, рівня облікової ставки Національного банку.

Ринок міжбанківських кредитів - один із сегментів ринку кредитних ресурсів. Він дає банкам додаткове джерело доходів як за рахунок різниці між цінами купівлі та продажу кредитів, так і за рахунок диверсифікації процентних ставок за кредитами різної категорії терміновості.

Структура ринку міжбанківських кредитів.

Структура ринку міжбанківських кредитів характеризується наявністю:

- учасників ринку - продавців і покупців (банки);

- набором фінансових інструментів (короткострокові кредити, депозити тощо);

- організацій, що утворюють розгалужену інфраструктуру ринку (система комунікацій, інформаційна система, система електронних платежів);

- керівних органів, що впливають на конкуренцію.

Традиційним фінансовим інструментом міжбанківського ринку є короткострокові кредити, «короткі гроші», строком до одного місяця, кредити на 2-3 місяці вже вважаються довгостроковими - «довгі гроші».

Сьогодні досить поширені міжбанківські кредити на один день - овернайт, їх мета - підтримати ліквідність банку.

Іншим фінансовим інструментом є короткострокові і довгострокові міжбанківські депозити, які використовуються для підтримки ліквідності кореспондентських рахунків банків і для надання кредитів підприємствам.

Банки, що виходять на ринок міжбанківських кредитів, повинні чітко сформулювати для себе - з якою метою вони займатимуться діяльністю на ринку. Використання ринку може здійснюватися для надійного розміщення коштів (тоді банк виступає в ролі кредитора) або оперативного залучення коштів (тоді банк виступає як позичальник), або банк здійснює операції для одержання прибутку.

Якщо банк має вільні кошти, які він може розмістити на ринку, то його кредитна позиція позитивна (довга), якщо банк хоче залучити кошти - то знак його позиції буде від'ємним (коротка позиція). Одним із завдань на ринку міжбанківських кредитів є приведення позиції до нуля.

Практика здійснення міжбанківського кредитування.

На ринку міжбанківських кредитів використовується кілька способів розміщення чи залучення грошових ресурсів іншими банками:

- безготівкові міжбанківські кредити, що здійснюються через коррахунки, відкриті в НБУ;

- використання кореспондентських рахунків, що відкриваються банками один в одного, для кредитування;

- використання векселів і ощадних сертифікатів. Міжбанківський кредит банки можуть одержати:

- самостійно, шляхом укладення угод;

- через фінансових посередників.

У разі, якщо банки самі домовляються про міжбанківський кредит, їх відносини оформляються спеціальним договором. Основна маса міжбанківських договорів укладається в строковій формі - угоди тод (розрахунки сьогодні), угоди том (розрахунки завтра), угоди спот (розрахунки протягом 48 годин), угоди форвард (розрахунки більше ніж за 48 годин). Щодо організації цього кредитування можна виділити два види оформлення угод:

- разові кредитні угоди;

- генеральні угоди.

Надання кредитів за разовою угодою.

При кредитуванні за разовими кредитними угодами банк-позичальник подає банку-кредиторові стандартний набір документів:

- заяву;

- установчий договір;

- копію статуту, завірену нотаріально;

- копію ліцензії на проведення банківських операцій, завірену нотаріально;

- картку із зразками підписів І відбитком гербової печатки, також завірену нотаріально;

- балансна поточну звітну дату;

- розрахунок економічних нормативів на поточну звітну дату;

- показники діяльності банку;

- форму забезпечення і строкове зобов'язання.

Банк-кредитор визначає кредитоспроможність банку-позичальника за такими даними:

- питомою вагою активів балансу;

- достатністю власних коштів банку;

- прибутком до оподаткування;

- залишком кредитної заборгованості;

- сплаченим розміром статутного фонду;

- часткою одержаного міжбанківського кредиту в пасивах балансу банку;

- часткою строкових депозитів у пасивах балансу;

- виконанням економічних нормативів тощо. Після прийняття рішення про можливість надання міжбанківського кредиту укладається кредитний договір, але сума кредиту обмежується двократним розміром власних коштів банку-позичальника.

Надання кредиту і його погашення здійснюється безготівково через кореспондентські рахунки банків, що відкриті в установі Національного банку.

Надання кредитів за генеральною угодою.

Виконання угоди за наведеною схемою - процес трудомісткий і тривалий, для скорочення часу на оформлення разових угод використовують спеціальну генеральну угоду. Для цього переговори між банками можуть здійснюватися телефоном, факсом, системою СВІФТ, дилерами банків. Сторони узгоджують основні умови угоди:

- суму та валюту угоди;

- дату і час надання міжбанківського кредиту (МБК);

- дату, час повернення МБК;

- процентну ставку;

- реквізити надання та повернення коштів;

- умови забезпечення МБК.

Цього ж дня сторони обмінюються ключовими підтвердженнями електронною поштою НБУ. А протягом п'яти днів обмінюються юридично оформленими документами.

Датою надання кредиту вважається дата надходження коштів на рахунок позичальника, дата повернення кредиту - це дата надходження суми заборгованості на рахунок кредитора. Проценти за користування кредитом нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування ним. Якщо кредит надається на строк до 30 днів, проценти виплачуються одночасно при погашенні основної суми боргу, в інших випадках проценти виплачуються щомісяця.