logo
Підручник

4. Сутність стабілізаційного кредиту нбу

Стабілізаційний кредит надається платоспроможному банку для підтримки ліквідності на строк до 90 днів. Національний банк має право приймати рішення про продовження строку користування стабілізаційним кредитом на строк до 90 днів. Загальний строк користування стабілізаційним кредитом з урахуванням усіх продовжень строку користування ним не може перевищувати 360 днів, а в разі реальної загрози стабільності роботи банку – 450 днів. Рішення про надання чи відмову в наданні стабілізаційного кредиту, зміну умов кредитного договору, погодження графіка повернення кредиту та сплати процентів за користування ним приймає Правління Національного банку в межах монетарних можливостей. Національний банк має право приймати рішення щодо взяття за стабілізаційним кредитом однорідного або змішаного забезпечення.

Процентна ставка за стабілізаційним кредитом є змінною, її розмір визначається в річних процентах на рівні облікової ставки Національного банку плюс два процентних пункти.

Проценти за користування стабілізаційним кредитом нараховуються згідно з умовами кредитного договору, укладеного між Національним банком та банком, починаючи з дня надходження коштів на кореспондентський рахунок банку і закінчуючи днем, який передує даті фактичного повернення коштів. Національний банк з метою обмеження ризику ліквідності банку має право під час надання стабілізаційного кредиту чи зміни умов кредитного договору встановити обмеження та вимоги щодо його діяльності.

Національний банк залишає без розгляду клопотання і документи банку щодо надання стабілізаційного кредиту чи зміни умов кредитного договору в разі невідповідності їх вимогам законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку, або подання банком неповного пакета документів чи недостовірної інформації та повертає їх банку.

Банк має право достроково повернути стабілізаційний кредит і проценти за користування ним (повністю або частково), письмово повідомивши про це Національний банк, але не пізніше ніж за один робочий день до дня повернення коштів. Національний банк в разі настання в банку надійної ситуації з ліквідністю має право звернутися з пропозицією щодо дострокового повернення стабілізаційного кредиту (повністю або частково) у порядку, визначеному в кредитному договорі.

Національний банк розпорядчим документом установлює технічний порядок, який визначає послідовність дій та порядок взаємодії структурних підрозділів Національного банку і банків під час надання стабілізаційного кредиту, зміни умов кредитного договору, контролю за виконанням умов кредитного договору і договору застави.

Банк для отримання стабілізаційного кредиту має подати до Національного банку такі документи:

1) клопотання про надання стабілізаційного кредиту із зазначенням його суми, строку користування ним, переліку забезпечення та його розміру, напрямів спрямування кредитних коштів. Клопотання має бути підписане головою правління (ради директорів) банку, засвідчене відбитком печатки банку та зареєстроване в банку;

2) програму фінансового оздоровлення банку, спрямовану на вирішення протягом строку користування стабілізаційним кредитом проблем ліквідності, поліпшення структури активів, дохідності, рентабельності тощо;

3) графік повернення стабілізаційного кредиту (рівними за обсягами платежами) та сплати процентів за користування ним зі щомісячною розбивкою на весь строк користування стабілізаційним кредитом, підписаний головою правління (ради директорів) банку;

4) документи, що підтверджують право власності банку або майнового поручителя на запропоноване забезпечення за стабілізаційним кредитом.

Національний банк має право прийняти рішення про відмову в наданні банку стабілізаційного кредиту за наявності в його діяльності таких фактів:

1) неплатоспроможність, свідченням чого є невиконання банком 10 і більше процентів своїх зобов’язань перед вкладниками та іншими кредиторами протягом 10 робочих днів поспіль і зниження розміру регулятивного капіталу або нормативу адекватності регулятивного капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, установленого законом та нормативно-правовими актами Національного банку України;

2) акціонери, інвестори банку мають об’єктивну спроможність самостійно забезпечити належний фінансовий стан банку;

3) придбання основних засобів, що не беруть участі в проведенні банківських операцій;

4) співвідношення на дату звернення банку з клопотанням про отримання стабілізаційного кредиту активних операцій на міжбанківському ринку (за винятком коштів на кореспондентських рахунках, що відкриті в інших банках, кредитів овернайт та коштів банків у розрахунках) до загальної суми заборгованості за кредитами банку перевищує значення такого співвідношення по системі банків більше ніж на п’ять процентних пунктів;

5) перевищення протягом останнього звітного місяця значень нормативів миттєвої ліквідності (Н4) та/або поточної ліквідності (Н5) більше ніж на 10 процентних пунктів над установленими Національним банком нормативними значеннями;

6) дострокове виконання зобов’язань перед власниками/учасниками банку (у тому числі перед пов’язаними особами), а також за зовнішніми запозиченнями;

7) надання бланкових кредитів, кредитів під низьколіквідне забезпечення та під цінні папери власної емісії;

8) виплата бонусів, премій та інших додаткових матеріальних винагород керівникам банку;

9) придбання позалістингових недержавних цінних паперів від свого імені та за власний рахунок, крім тих, що гарантовані Кабінетом Міністрів України;

10) спрямування коштів за отриманими кредитами Національного банку на придбання іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України;

11) несвоєчасне виконання зобов’язань за кредитами Національного банку;

12) порушення встановлених постановою Правління Національного банку про надання кредиту чи зміну умов кредитного договору і кредитним договором вимог та обмежень;

13) банк не є учасником єдиної інформаційної системи обліку позичальників (боржників), які мають прострочену заборгованість за кредитами, наданими банком (далі – ЄІС “Реєстр позичальників”);

14) незабезпечення своєчасного надання до ЄІС “Реєстр позичальників” достовірної інформації про позичальників, які мають прострочену заборгованість за кредитами, наданими банком.