Звіт про рух грошових коштів
Важливим завданням фінансових менеджерів банку є оптимізація руху грошових потоків з метою забезпечення ліквідності банку. Вирішення цього завдання вимагає від менеджерів вміння оцінювати спроможність банку акумулювати і заробляти грошові кошти. Гроші можуть надходити в банк, головним чином, із чотирьох джерел:
1) внески засновників банку;
2) залучені депозити, одержані кредити та інші запозичення;
3) отримані доходи;
4) надходження від продажу активів, які перебували не в грошовій формі. Проте менеджери повинні не тільки вміти спрогнозувати обсяги грошових надходжень, а й розрахувати час та ймовірність їх отримання, а також визначити потреби банку в них відповідно до напрямів використання. Інформація щодо ліквідності банку є надзвичайно корисною і для зовнішніх користувачів, оскільки дає можливість прогнозувати здатність банку своєчасно розрахуватися з боргами.
Утім, баланс, розкриваючи інформацію про фінансовий стан банку на конкретну дату, не показує, як саме операції, що виконує банк, впливають на грошові потоки, які рухаються через банк і до яких змін у складі активів, зобов’язань та капіталу ці потоки ведуть. Звіт про фінансові результати, відображаючи фінансовий результат, демонструє тільки вплив прибутку (збитку) на один елемент фінансового стану — капітал. Інформаційні обмеження цих форм звітності вдалося подолати через складання звіту про рух грошових коштів.
Звіт про рух грошових потоків надає інформацію про грошові потоки банку за певний (звітний) період у розрізі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.
Щоб навчитися читати цей звіт насамперед необхідно зрозуміти, який зміст вкладають у термін «грошовий потік». Під грошовим потоком розуміють надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. Грошові кошти, що є в розпорядженні банку на конкретну дату і можуть бути використані на поточні потреби, складаються із залишку готівки в касі та скарбниці банку, а також на кореспондентських рахунках в НБУ та інших комерційних банках. Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у відому суму грошових коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості. Вважається, що термін таких фінансових інвестицій не може перевищувати трьох місяців. Прикладом грошових еквівалентів є ощадні сертифікати, придбані банком на строк до трьох місяців. Грошові кошти та їх еквіваленти є видами активів банку.
Слід зрозуміти, що грошовий потік постійно веде до зміни наявності грошових коштів у банку або його грошової позиції. Грошова позиція банку змінюється щоденно. Проте ці зміни є результатом операцій банку щодо залучення грошових коштів, їх розміщення в позики, продажу певних видів активів за грошові кошти тощо. Отже, зміни в грошовій позиції супроводжуються змінами в комерційному банку ресурсів, боргів та капіталу. Тому звіт про рух грошових коштів ще називають звітом про зміни у фінансовому стані.
Структура звіту про рух грошових потоків заснована на класифікації грошових потоків за такими напрямами звичайної діяльності: операційної, інвестиційної, фінансової.
До операційній діяльності банку включають операції, які приносять банку дохід, а також інші види діяльності, що не є інвестиційною та фінансовою.
Операційна діяльність — це така основна діяльність завдяки якій банк заробляє та нагромаджує грошові кошти і витрачає їх на поточні потреби. Операційні грошові потоки генерують операції з залучення коштів у депозити, з надання кредитів, купівлі та продажу цінних паперів та іноземній валюти. Кінцевим результатом операційних грошових потоків є формування касового грошового прибутку.
Інвестиційна діяльність банку охоплює операції, пов’язані з придбанням або продажем цінних паперів зі строком перебування у портфелі банку більше ніж один рік, а також довгострокових вкладень в асоційовані та дочірні компанії та операції з їх продажу.
Інвестиційні грошові потоки свідчать про спрямованість витрат компанії на такі ресурси, які в очікуваному майбутньому зумовлять збільшення доходів банку і, як наслідок, зростання грошових потоків. Прикладами інвестиційних грошових потоків є витрати коштів банком на придбання сучасних інформаційних та комунікативних технологій, сучасних банківських продуктів, а також придбання корпоративних цінних паперів з наміром отримання доходів у вигляді дивідендів. Формування інвестиційних грошових потоків здійснюється за рахунок надходжень від продажу цінних паперів, які перебувають у портфелі банку на інвестиції, та продажу довгострокових вкладень.
Фінансова діяльність — це сукупність операцій, які ведуть до зміни власного та субординованого (позикового) капіталу і спрямовані на підтримання адекватності та достатності капіталу банку.
Формування фінансових грошових потоків здійснюється за рахунок надходжень від розміщення власних акцій і облігацій, емітованих банком, а також отримання субординованих кредитів.
Використання фінансових грошових потоків, пов’язане з операціями з викупу власних акцій, погашення власних облігацій та повернення субординованих кредитів, сплатою дивідендів засновникам.
Зміни у сумі наявних грошових коштів = Джерела коштів (надходження) – Використання грошей (виплати).
Звіт про рух грошових коштів складається банком на підставі даних бухгалтерського балансу та звіту про фінансові результати. Показники з першого по дванадцятий включно заповнені за даними звіту про фінансові результати. Для розрахунку чистого грошового прибутку (касового) сума чистого прибутку, що відображена у звіті про фінансові результати, збільшена на суму негрошових витрат, які показані у тому самому звіті. Решта показників звіту про рух грошових коштів розраховані за даними балансу банку через зіставлення певних статей активів та зобов’язань на початок та кінець року.
Звіт про рух грошових коштів дає можливість менеджерам банку і зовнішнім користувачам вирішувати такі завдання:
- зіставляти, оцінювати і прогнозувати грошові потоки банку;
- досліджувати спроможність банку погашати зобов’язання та сплачувати дивіденди;
- виявляти, чому за наявності прибутку виникає нестача грошових коштів;
- визначати різницю між сумою прибутку, грошовими надходженнями та видатками;
- аналізувати грошові та негрошові аспекти операцій банку.
Звіт про власний капітал
Потреба у звіті про власний капітал передусім зумовлена зростанням потреби в інформації про всеохоплюючий, або загальновизнаний, прибуток. Загальновизнаний прибуток включає чистий прибуток і прибуток (збиток) від переоцінки основних засобів та емісійний дохід. Звіт про фінансові результати, відображаючи формування фінансового результату за звітній рік, показує зміни у складі власного капіталу, які відбулися тільки завдяки одержанню чистого прибутку від діяльності за рік. Проте загальновизнаний прибуток відображає всі зміни у власному капіталі, що є наслідком здійснених за звітний період господарських операцій. Різниця між загальновизнаним прибутком та чистим прибутком виникає на суму доходів (витрат), які за діючими правилами не відображаються у звіті про фінансові результати, а безпосередньо показуються у звіті про власний капітал. Це доходи (витрати) від дооцінки (уцінки) основних засобів та нематеріальних активів, емісійній дохід від реалізації власних акцій за ціною вищою (нижчою) їх номіналу, а також додатковий дохід (витрати) від зміни в обліковій політиці.
У звіті про власний капітал дається інформація про розподіл чистого прибутку за напрямами:
1) відрахування в загальні резерви;
2) відрахування на сплату дивідендів акціонерам.
Крім цього, у звіті відображають додаткові внески капіталу засновниками, викуп власних акцій або продаж раніше викуплених акцій, якщо він має місце.
Отже, розглянуті фінансові звіти з наданими примітками дають змогу користувачам, які опанували притаманні цим звітам взаємозв’язки, зрозуміти причини змін у фінансовому стані банку за певний проміжок часу. Зверніть увагу, що пояснення змін, яке відбулося в елементах бухгалтерського балансу за рік — активах, зобов’язаннях та капіталі, ми знаходимо у звіті про фінансові результати, звіті про рух грошових коштів та звіті про власний капітал.
Як уже зазначалося звіт про фінансові результати пояснює зміну у статті балансового звіту «нерозподілений прибуток», розкриваючи повну інформацію про чистий прибуток. Звіт про власний капітал відображає зміни в елементах капіталу, що відбулися за рахунок усіх джерел капіталу. Звіт про рух грошових потоків пояснює всі зміни у фінансовому стані банку (тобто в активах, зобов’язаннях, капіталі) в аспекті надходження і використання грошових коштів. Менеджерам банку чітке уявлення про існуючі взаємозв’язки між формами фінансової звітності дає змогу приймати ефективні рішення.
Ефективність рішень менеджерів багато в чому залежить від розуміння правил і рекомендацій, у рамках яких визнаються, оцінюються та відображаються у фінансових звітах господарські операції. Правила і рекомендації висвітлені в міжнародних і національних стандартах з бухгалтерського обліку і допускають застосування альтернативних правил обліку певних господарських операцій, які повинні бути викладені в обліковій політиці банку. Звідси два спеціалісти, використовуючи однакові вихідні дані і виходячи з власних суб’єктивних рішень можуть скласти фінансові звіти, які будуть відрізнятися один від одного.
Тлумачення і застосування стандартів для складання фінансових звітів потребує глибоких професійних знань з бухгалтерського обліку, оволодіння якими потребує великих зусиль. Утім, щоб навчитися читати фінансові звіти і вчасно дослідити непорозуміння між показниками, що відображені в різних формах фінансових звітів, для початку слід усвідомити концептуальні засади, на яких побудовані стандарти з бухгалтерського обліку. Концептуальні засади втілені в загальноприйнятих принципах бухгалтерського обліку, які ще називають міжнародними принципами бухгалтерського обліку. З погляду глибини впливу на формування показників фінансових звітів банків особливої уваги заслуговують такі принципи: принцип нарахування та відповідності доходів та витрат; принцип обачності.
Примітка — це додаткова інформація для розкриття та уточнення суми, сутності та класифікації операції, до якої вона належить.
Усі примітки повинні розкривати користувачам фінансової звітності не тільки суми, а й методи їх розрахунку та оцінки.
У примітці повинні наводитись роз’яснення щодо змін в обліку, які були внесені протягом року.
Кожний банк має зазначати свої особливості щодо діяльності й обліку і за потреби може створювати додаткові примітки. Примітки до фінансових звітів за складом поділяють на три компоненти (рис. 1)
Рис. 1. Класифікація приміток до фінансових звітів за змістом
Інформація в примітках дається у такому порядку:
1. Облікова політика банку.
2. Чистий процентний дохід.
3. Дивідендний дохід.
4. Чистий торговельний дохід.
5. Загальноадміністративні витрати.
6. Витрати на персонал.
7. Витрати на безнадійні і сумнівні борги.
8. Податок на прибуток.
9. Розрахунок чистого та скоригованого чистого прибутку на одну акцію.
10. Казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються НБУ.
11. Кошти в інших банках.
12. Цінні папери на продаж.
13. Кредити під заборгованість клієнтів.
14. Інвестиційні цінні папери.
15. Довгострокові інвестиції до асоційованих компаній і дочірніх установ.
16. Основні засоби і нематеріальні активи.
17. Нараховані доходи до отримання.
18. Інші активи.
19. Кошти клієнтів.
20. Інші депозити.
21. Боргові цінні папери, емітовані банком.
22. Нараховані витрати до сплати.
23. Інші зобов’язання.
24. Статутний капітал.
25. Дивіденди за акціями.
26. Потенційні зобов’язання банку на кінець року.
27. Валютний ризик.
28. Ризик ліквідності.
29. Процентний ризик.
30. Операції пов’язаних сторін.
31. Звіт про рух грошових коштів.
Для забезпечення складання і подання користувачам реальної фінансової звітності банки здійснюють виправлення помилок, вносять та розкривають інші зміни у фінансовій звітності. Коригування фінансової звітності здійснюється стосовно подій, що відбулися після дати балансу. Датою балансу є кінець останнього дня звітного періоду.
Події після дати балансу — це події, які відбуваються між датою балансу і датою затвердження керівництвом фінансової звітності, підготовленої до оприлюднення, та ті, які вплинули або можуть вплинути на фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів банку, а отже, можуть потребувати коригування певних статей або розкриття інформації про ці події у примітках до фінансових звітів.
Події після дати балансу, які надають додаткову інформацію про умови, що існували на дату балансу, потребують коригування відповідних статей активів і зобов’язань. Коригування статей активів і зобов’язань здійснюється шляхом сторнування та (або) додаткових записів в обліку звітного періоду. Ці коригувальні проведення відображають уточнення оцінки відповідних статей унаслідок подій після дати балансу.
Події, що відбуваються після дати балансу і вказують на умови, що виникли після цієї дати, не потребують коригування статей фінансових звітів. Такі події слід розкривати в примітках до фінансових звітів, якщо відсутність інформації про них вплине на здатність користувачів звітності робити відповідні оцінки та приймати рішення.
Банку слід коригувати суми, зазначені у фінансових звітах, або визнавати раніше не визнані статті для відображення подій після дати балансу, наприклад, у таких випадках:
1) отримано інформацію про зменшення корисності активу на дату балансу або сума раніше визнаного збитку від зменшення корисності цього активу потребує коригування;
2) є рішення у судовій справі, прийняте після дати балансу, яке потребує додаткового коригування або створення резерву;
3) собівартість придбаних активів або надходжень від проданих активів до дати балансу визначена після дати балансу;
4) виявлено порушення або помилки, що призвели до викривлення даних фінансової звітності.
Банк не здійснює коригування сум, указаних у фінансових звітах для відображення подій, які вказують на обставини, що виникли після дати балансу, наприклад, у разі:
- зниження ринкової вартості інвестицій (у період з дати балансу до дати, коли фінансові звіти затверджують до оприлюднення);
- оголошення дивідендів за звітний період після дати балансу;
- прийняття рішення про ліквідацію банку (вимагає зміни облікової політики а не коригування звітності).
Є події, в результаті яких звітність не коригується, але її розкриття в примітках важливе через їх вплив на прийняття користувачами фінансових звітів рішень, зокрема щодо:
- реорганізації;
- придбання цілісного майнового комплексу;
- припинення операцій, що є основною діяльністю банку;
- втрати активів унаслідок пожежі, аварії, стихійного лиха або іншої надзвичайної події;
- емісії цінних паперів;
- укладання контрактів про значні капітальні та фінансові інвестиції;
- прийняття законодавчих актів, які впливають на діяльність банку.
Коригувальні проведення здійснюють, керуючись принципом суттєвості. Суттєвість залежить від обсягу статті та суми помилки, яка допускається в сумі статті фінансового звіту, а також ступеня точності, який вимагається під час оцінки суми статей фінансового звіту. Банк здійснює коригування сум, зазначених у його фінансових звітах, суттєвих — обов’язково, несуттєвих — відповідно до облікової політики банку.
Визначаючи суттєвість суми за об’єктом бухгалтерського обліку, урахованим на рахунках першого, другого, третього, четвертого, п’ятого і дев’ятого класів плану рахунків, або статті фінансового звіту «Баланс», необхідно порівнювати цю суму з відповідним показником даного цього звіту, тобто з відповідним елементом або класом активів чи зобов’язань або із сумою власного капіталу. Істотною вважається сума, що становить один або більше одного відсотка відповідної базової суми.
Сума за об’єктом бухгалтерського обліку, урахованим на рахунках шостого і сьомого класів плану рахунків, або статті звіту про фінансові результати має порівнюватись з відповідними показниками цього звіту. Крім того, у статтях звіту про фінансові результати всі суми для порівняння наводяться з урахуванням впливу податку на прибуток. Істотною вважається сума, що становить один або більше одного відсотка відповідної суми.
Yandex.RTB R-A-252273-3- Змістовий модуль 1 Загальна характеристика організаційних особливостей діяльності комерційних банків України та формування їх капіталу
- Тема 1. Види банків і порядок їх створення в Україні
- 1. Роль банків в функціонуванні економіки держави
- 2. Види банків та банківські об’єднання. Особливості акціонерного та пайового банку
- 2. Банки в Україні створюються за організаційно-правовою формою у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку.
- 3. Порядок реєстрації банку в Україні
- 4. Суть та значення реорганізації банків
- 5. Особливості реєстрації іноземних банків в Україні
- 6.Відкриття філій та дочірних банків в Україні
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 2. Організація діяльності банку
- 1. Організаційна структура та управління банком.
- 2. Операції банків.
- 3. Ліцензування банківської діяльності.
- 1. Організаційна структура та управління банком
- 2. Операції комерційних банків
- 1) За категорією вкладника:
- 2) За строком:
- 3. Ліцензування банківської діяльності
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 3. Операції банків з формування власного капіталу
- 1. Економічна сутність та види ресурсів банку. Власний капітал банку
- 1. Залежно від організаційно-правової форми діяльності банку його власний капітал поділяється на акціонерний і пайовий.
- 7. Залежно від способу розрахунку виокремлюють балансовий та регулятивний власний капітал.
- 8. Виходячи з порядку і джерела формування розрізняють: статутний капітал; резервний капітал та інші спеціальні фонди і резерви; нерозподілений прибуток; субординований капітал.
- 2. Статутний капітал банку та порядок його формування
- 3. Резервний капітал, спеціальні фонди і резерви як компоненти власного капіталу банку
- 5. Регулятивний капітал та його вплив на формування власного капіталу банку
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 4. Операції банків із залучення коштів
- 1. Види депозитів та їх характеристика.
- 2. Суть та види банківських сертифікатів.
- 3. Критерії оптимальної депозитної політики. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Ключові слова: депозит, банківський сертифікат, депозитна політика, строковий вклад, ощадний сертифікат.
- 1. Види депозитів та їх характеристика
- 2. Суть та види банківських сертифікатів
- 3. Критерії оптимальної депозитної політики. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 5. Операції банків із запозичення коштів
- 1. Міжбанківське кредитування
- 2. Порядок проведення банками операцій на відкритому ринку
- 3. Порядок рефінансування банків нбу
- 4. Сутність стабілізаційного кредиту нбу
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Змістовий модуль 2. Розраунково- касові операції комерційних банків Тема 6. Операції банків з обслуговування платіжного обороту
- 1. Безготівковий оборот грошей та роль банків у його організації. Платіжні системи
- 2. Ведення рахунків клієнтів
- Відкриття рахунків
- Особливості відкриття рахунків в іноземній валюті
- 3. Основи організації безготівкових міжгосподарських розрахунків
- 4. Характеристика окремих форм безготівкових розрахунків
- Розрахунки платіжними дорученнями
- Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями
- Розрахунки чеками
- Розрахунки акредитивами
- Розрахунки платіжними вимогами
- Розрахунки за сальдо взаємної заборгованості
- 5. Суть кореспондентського рахунку, рахунки «ностро» і «лоро». Організація та роль міжбанківських розрахунків
- Внутрішньобанківська платіжна система
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 7. Операції банків з готівкою
- 1. Загальні засади діяльності банків з касового обслуговування клієнтів
- 2. Порядок приймання банками готівки
- 3. Порядок видачі банками готівки
- 4. Здійснення касових операцій через банкомати
- 5. Забезпечення касової діяльності банку
- 6. Механізм підкріплення кас банківських установ
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 8. Операції банків з пластиковими картками
- 1. Загальні основи операцій банків з платіжними картками
- 2. Поняття та види платіжних карток
- 3. Види операцій банків з платіжними картками та їх характеристика
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Змістовий модуль 3. Особливості здійснення комерційними банками основних активних операцій
- Тема 9. Кредитні операції банків
- 1. Класифікація банківських кредитів
- 1. За терміном використання розрізняють кредити:
- 2. Згідно з критерієм забезпечення розрізняють кредити забезпечені, або ломбардні, і незабезпечені, або бланкові.
- 3. За ступенем ризику розрізняють дві групи банківських кредитів — стандартні і з підвищеним ризиком.
- 4. За методом надання розрізняють банківські позички, які клієнти одержують: одноразово; перманентно; гарантовано.
- 5. Щодо способу повернення розрізняють позички, що повертаються:
- 6. За строком повернення банківські позички поділяються на:
- 7. За характером визначення процента банківські позички бувають:
- 8. За способом сплати процента розрізняються банківські позички:
- 9. За кількістю кредиторів банківські позички поділяються на такі, які:
- 10. Розрізняють також кредити за критеріями суб'єктного й об'єктного призначення.
- 2. Принципи і умови кредитування
- 3. Оцінка кредитоспроможності позичальника
- 4. Кредитний ризик: визначення і мінімізація витрат
- 5. Ціна банківського кредиту
- 6. Процес банківського кредитування
- 7. Форми забезпечення повернення банківських позичок
- 8. Методи управління проблемними кредитами. Стягнення заборгованості за кредитним договором
- 9. Кредитний моніторинг та його складові
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 10. Особливості операцій з надання і погашення окремих видів кредиту
- 1. Споживчі та іпотечні кредити
- 2. Факторинг і форфейтинг
- 2. Залежно від того, чи повідомляються дебітори клієнта про перевідступлення ним прав вимоги боргу, факторинг може бути:
- 3. Залежно від характеру взаємовідносин між фактором і постачальником, що складаються у разі відмови покупця від оплати боргових вимог, розрізняють:
- 4. За набором послуг, що включає факторинг, він може бути:
- 5. Залежно від охоплення факторингом перевідступлення постачальником боргових вимог розрізняють:
- 6. Залежно від порядку оплати боргових вимог розрізняють:
- 3. Лізингові операції
- 1. Залежно від типу майна, яке може бути об'єктом лізингу, розрізняють:
- 2. Залежно від складу суб'єктів лізингу розрізняють:
- 3. Відповідно до сектору ринку, де здійснюється лізинг, розрізняють:
- 4. За характером лізингових платежів виокремлюють:
- 5. За цільовим призначенням лізинг може бути:
- 6. Відповідно від умов амортизації майна розрізняють:
- 7. Залежно від набору послуг з обслуговування майна, що передається в лізинг, розрізняють:
- 8. За способом фінансування об'єкта лізингу виокремлюють такі його види:
- 9. Залежно від рівня окупності об'єкта лізингу розрізняють оперативний та фінансовий лізинг.
- 4. Капітальні вкладення, принципи і методи їх фінансування
- 5. Оформлення фінансування капітальних вкладень
- 6. Фінансування будівництва, що ведеться підрядним і господарським способом
- 7. Фінансування розроблення проектно-кошторисної документації на будівництво
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 11. Операції банків з векселями
- 1. Вексель та вексельний обіг
- 1. За способом використання векселі поділяють на прості і переказні.
- 2. Залежно від характеру угод, що спричинили появу векселя, розрізняють комерційні та фінансові векселі.
- 2. Операції банків у сфері вексельного обігу
- 3. Урахування та переврахування векселів
- 4. Кредити під заставу векселів
- 5. Авалювання векселів. Видача гарантій на забезпечення оплати векселів
- 6. Розрахункові операції банків з векселями
- 7. Інкасування векселів
- 8. Оплата векселів за дорученням клієнта (доміциляція векселів)
- 9. Зберігання банками векселів клієнтів
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 12. Операції банків з цінними паперами
- 1. Загальна характеристика діяльності комерційних банків на фондовому ринку
- 2. Емісія цінних паперів
- 3. Інвестиційні операції банків із цінними паперами
- 4. Заставні операції банків із цінними паперами
- 5. Професійна діяльність банків на фондовому ринку
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Змістовий модуль 4. Операції в іноземній валюті та операції із забезпечення фінансової стійкості комерційного банку
- Тема 13. Економіко-правові та організаційні основи здійснення банками операцій в іноземній валюті
- 1. Поняття операцій банків в іноземній валюті
- 2. Особливості правового регулювання операцій банків в іноземній валюті
- 3. Класифікація операцій банків в іноземній валюті
- 1. Поточними торговельними операціями в іноземній валюті є:
- 2. До поточних неторговельних операцій в іноземній валюті належать:
- 3. Валютними операціями, пов'язаними з рухом капіталу, є:
- 4. До валютно-обмінних операцій з іноземною валютою і дорожніми та іменними чеками (валютно-обмінні операції) належать:
- 4. Способи і засоби здійснення міжбанківських операцій в іноземній валюті
- 1. З банками (резидентами та нерезидентами), установлюючи прямі кореспондентські відносини на підставі укладеного договору за допомогою таких засобів:
- 2. З банками-резидентами через систему електронних платежів (сеп) Національного банку України в мультивалютному режимі.
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 14. Торговельні операції банків в іноземній валюті
- 1. Міжнародний банківський переказ
- 2. Міжнародне інкасо
- 3. Міжнародний документарний акредитив
- 4. Контроль уповноважених банків за міжнародними розрахунковими операціями своїх клієнтів
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 15. Неторговельні операції банків в іноземній валюті
- 1. Операції з купівлі та продажу готівкової іноземної валюти
- 2. Операції з купівлі та продажу дорожніх чеків
- 3. Операції з конвертації готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави
- 4. Операції з приймання на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків
- 5. Перекази іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб
- 6. Переказування іноземної валюти за межі України та в Україну за дорученням та на користь фізичних осіб-нерезидентів
- 7. Способи переказування іноземної валюти в межах України
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 16. Операції банків в іноземній валюті на міжбанківському ринку
- 1.Основи організації торгівлі іноземною валютою на міжбанківському ринку
- 2. Права та обов'язки суб'єктів ринку
- 3. Купівля, обмін іноземної валюти за торговельними операціями
- 4.Купівля, обмін іноземної валюти за неторговельними операціями суб'єктів господарювання та за операціями фізичних осіб
- 2. Клієнти — постійні представництва нерезидентів, які здійснюють підприємницьку діяльність, купують, обмінюють іноземну валюту для здійснення неторговельних операцій на підставі таких документів:
- 5. Клієнти — фізичні особи-нерезиденти купують іноземну валюту з поточних рахунків для переказування за межі України на підставі таких документів:
- 5. Купівля, обмін іноземної валюти за операціями, пов'язаними з рухом капіталу
- 4. Резиденти мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобов'язань за операціями з векселями на підставі таких документів:
- 6. Інші випадки купівлі, обміну іноземної валюти
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 17. Операції з надання банківських послуг
- 1. Загальна характеристика та види банківських послуг
- 1. Залежно від обліку послуг у балансі банку їх поділяють на:
- 2. За критерієм стягнення банками плати за надання послуг розрізняють:
- 3. Залежно від змісту та суб'єктного складу зобов'язання про надання банком послуг поділяють на:
- 2. Гарантійні послуги банків
- 3. Посередницькі, консультаційні та інформаційні послуги
- 4. Довірчі послуги банків
- 1. Залежно від характеру розпорядження майном трастові послуги поділяються на:
- 3. Залежно від категорії довірителя майна розрізняють трастові послуги:
- 5. Послуги щодо зберігання цінностей у банку
- 6. Операції з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням
- 7. Фінансовий інжиніринг
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 18. Операції із забезпечення фінансової стійкості банку
- 1. Сутність фінансової стійкості комерційного банку та способи її забезпечення
- 2. Ліквідність та платоспроможність банку
- 3. Управління банківськими ризиками
- Етапи процесу управління банківськими ризиками
- 4. Фінансові звіти банку та оцінка його діяльності
- Звіт про фінансові результати.
- Звіт про рух грошових коштів
- 5. Організаційна структура ризик-менеджменту банку
- 6. Порядок формування і використання резервів для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості комерційних банків
- 7. Прибутковість банку: поняття та оцінка. Засоби підвищення продуктивності
- 1. Доходи від проведення активних операцій:
- 2. Доходи від комісійних операцій:
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник