1. Вексель та вексельний обіг
Невід'ємним елементом сучасного грошового обігу є вексель. Як платіжний засіб він може використовуватися для погашення заборгованості між ринковими суб'єктами, запобігаючи платіжній кризі. Водночас вексель є інструментом комерційного кредиту, що виступає у вигляді відстрочення платежу за надані товари та послуги.
У буквальному перекладі слово «вексель» означає «розмін». Час появи першого векселя достеменно невідомий. Розвиток міжнародної торгівлі викликав потребу в обміні місцевих грошей на іноземні, а незручності та небезпека транспортування реальних грошей зумовили потребу у здійсненні обмінної операції за допомогою спеціального документа: купець давав міняйлі (банкіру) певну суму в місцевій валюті, отримуючи письмове зобов'язання останнього в тому, що його кореспондент у місці призначення виплатить клієнту еквівалент зазначеної суми в іноземній валюті. Подібний прообраз сучасного векселя існував ще в античні часи, однак найперший такий документ, знайдений істориками, було виписано в Італії у 1207 р. Крім того, існує письмова згадка про ще більш давній документ, виписаний у 1157 р. з таким текстом: «Отримано десять генуезьких лір із зобов'язанням сплатити їх у Тунісі».
Прообраз векселя функціонував у формі ордерів (наказів платежу), позичкових листів, розписок про видані суми, різного роду зобов'язань. І хоча в сучасному розумінні ці документи ще не можна назвати векселями, оскільки вони мали не кредитний, а комісійний характер, поява письмової форми оформлення угоди була першим кроком до їх перетворення у вексель.
Однією з причин поширення векселів в епоху Середньовіччя стала наявність заборони канонічними статутами та цивільним законодавством стягнення процентів з наданих у користування коштів. Так, на Латеранському соборі в 1179 р. папа Олександр III засудив стягнення процентів і виголосив, що винні у цьому позбавляються причастя і християнського поховання. У Пізі постановою міської общини у 1286 р. було заборонено особам, які здійснювали кредитні операції, проживати у місті, громадянам — надавати їм притулок, а суддям — заслуховувати їхні скарги1. Це призвело до того, що кредитні операції маскувалися під торговельні угоди, кошти надавалися під заставу, які оформлялися векселями, що, по суті, мали фіктивний характер.
Водночас активізація товарно-грошових відносин, розвиток ярмаркової торгівлі розширили сферу застосування векселів. У XV—XVI ст. купці вже мали можливість не лише переказати кошти у місце проведення ярмарку, а й отримати кредит від банкіра за допомогою виписування ним векселя без внесення реальних коштів (у цьому разі вексель стає знаряддям кредиту), а також доручити банкіру отримати платіж за борговим зобов'язанням, наданим йому за продані товари (в даному разі вексель відіграє роль засобу інкасування грошової суми).
Удосконалюється і текст векселя: у ньому з'являються імена того, хто виписує (трасанта) вексель, того, кому адресовано наказ про оплату, отримувача коштів (ремітента) і пред'явника векселя. Оскільки поширюється практика виставлення векселів на інших банкірів та на боржників, з'являється необхідність в акцепті векселя, який спершу здійснюється в усній формі при свідках. У разі відмови боржника від оплати вексель міг бути опротестований; за процедурою, що доволі схожа на сучасну. Отже, до початку XVII ст. було відпрацьовано схему функціонування векселя, сформовано вексельні звичаї, на основі яких створюються законодавчі акти, що регулювали обіг векселів.
Зокрема, перший із них — вексельний статут Болоньї ухвалено в 1569 р. Значним недоліком середньовічних векселів, що гальмував поширення вексельного обігу, була надмірна залежність векселя від конкретних осіб та матеріальних відносин між ними. Через це утруднювалося передання векселя, строк перебування векселя в обігу був нетривалим, а єдиними особами, що видавали векселі, були банкіри. Ситуація докорінно змінилась у XVII ст., після того як було законодавчо легалізовано передавальний напис — індосамент. Першою письмовою згадкою про індосамент є неаполітанський закон 1607 р., яким заборонявся передавальний напис на векселі. Індосамент було законодавчо визнано Ордонансом Людовіка XIV у 1673 р. Подальші вдосконалення вексельного законодавства, які, зокрема, відбиті у Вексельному статуті Лейпцига 1682 р., Загальнонімецькому вексельному статуті 1847 р., британському Законі про вексель 1882 р., призвели до перетворення векселя у безспірне боргове зобов'язання, яке повністю відірване від свого матеріального підґрунтя, в інструмент, доступний практично всім дієздатним особам.
У нашій країні вексельний обіг зародився у XVIII ст. у період петровських реформ. Особливого поширення він набув наприкінці XIX — початку XX ст., досягши в 1913 р. 71 % сукупного товарообігу Російської імперії, причому вексельні кредити комерційних банків сягнули 71,1 % вексельного обігу. Після приходу до влади більшовиків вексельний обіг було ліквідовано і тимчасово відновлено лише на період проведення так званої нової економічної політики. У 20-х роках у СРСР вексель активно використовувався в господарському обороті аж до кредитної реформи 1930—1932 рр., якою було ліквідовано комерційний кредит і обмежено сферу використання векселя в зовнішньоекономічній діяльності відповідних радянських установ.
Розвиток міжнародних економічних відносин здавна вимагав уніфікації вексельного права. З цією метою проводилось кілька міжнародних конференцій, найвідомішою з яких стала Женевська конференція 1930 р. На конференції було прийнято конвенцію № 358, більш відому як Женевська вексельна конвенція. Цим документом установлювався Уніфікований закон про переказні векселі і прості векселі, положення якого країни-учасниці зобов'язалися прийняти як національні вексельні закони. Крім цього, на конференції були прийняті Конвенція № 359 про врегулювання колізій законів про переказні та прості векселі, а також Конвенція №360 про закони про гербовий збір стосовно переказних та простих векселів.
У відповідність до женевських вексельних конвенцій привели своє законодавство більшість європейських та ряд інших країн світу, які формують женевську систему вексельного права. Разом з тим у ряді країн вексельне законодавство ґрунтується на британському законі про векселі 1882 р. До них належать Велика Британія, СІЛА, більшість членів Британської співдружності націй. Ще ціла низка країн не приєдналися ні до женевської, ні до британської системи вексельного права.
СРСР як учасник женевської конференції у 1936 р. приєднався до женевських вексельних конвенцій, а 7 серпня 1937 р. було затверджено Положення про переказний і простий вексель, який, за винятком кількох пунктів, повністю збігався з Уніфікованим законом про переказні векселі і прості векселі. Проте прийняття цього документа не означало визнання комерційного кредиту, тому появи векселя у внутрішньому господарському обороті довелося чекати аж до кінця 80-х років.
Необхідність упровадження вексельного обігу закономірно постала у зв'язку з переходом України від планово-розподільної до ринкової системи господарювання. У прийнятому в червні 1991 р. Законі України «Про цінні папери та фондову біржу» вексель було легалізовано як цінний папір, що «може випускатись і обертатись» у країні. Остаточно ж відкрило шлях до активізації вексельного обігу прийняття Верховною Радою України Постанови «Про застосування векселів у господарському обороті України» від 17 червня 1992 р., у якій визнається прихильність до стандартів Женевської вексельної конвенції 1930 р.
Загалом вексельне законодавство України складається з Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікаційний закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р., Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості веселі.
Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р. визначає , що вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власникові векселя (векселедержателю). Також законом передбачено функціонування векселя виключно у документарній формі.
- Змістовий модуль 1 Загальна характеристика організаційних особливостей діяльності комерційних банків України та формування їх капіталу
- Тема 1. Види банків і порядок їх створення в Україні
- 1. Роль банків в функціонуванні економіки держави
- 2. Види банків та банківські об’єднання. Особливості акціонерного та пайового банку
- 2. Банки в Україні створюються за організаційно-правовою формою у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку.
- 3. Порядок реєстрації банку в Україні
- 4. Суть та значення реорганізації банків
- 5. Особливості реєстрації іноземних банків в Україні
- 6.Відкриття філій та дочірних банків в Україні
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 2. Організація діяльності банку
- 1. Організаційна структура та управління банком.
- 2. Операції банків.
- 3. Ліцензування банківської діяльності.
- 1. Організаційна структура та управління банком
- 2. Операції комерційних банків
- 1) За категорією вкладника:
- 2) За строком:
- 3. Ліцензування банківської діяльності
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 3. Операції банків з формування власного капіталу
- 1. Економічна сутність та види ресурсів банку. Власний капітал банку
- 1. Залежно від організаційно-правової форми діяльності банку його власний капітал поділяється на акціонерний і пайовий.
- 7. Залежно від способу розрахунку виокремлюють балансовий та регулятивний власний капітал.
- 8. Виходячи з порядку і джерела формування розрізняють: статутний капітал; резервний капітал та інші спеціальні фонди і резерви; нерозподілений прибуток; субординований капітал.
- 2. Статутний капітал банку та порядок його формування
- 3. Резервний капітал, спеціальні фонди і резерви як компоненти власного капіталу банку
- 5. Регулятивний капітал та його вплив на формування власного капіталу банку
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 4. Операції банків із залучення коштів
- 1. Види депозитів та їх характеристика.
- 2. Суть та види банківських сертифікатів.
- 3. Критерії оптимальної депозитної політики. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Ключові слова: депозит, банківський сертифікат, депозитна політика, строковий вклад, ощадний сертифікат.
- 1. Види депозитів та їх характеристика
- 2. Суть та види банківських сертифікатів
- 3. Критерії оптимальної депозитної політики. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 5. Операції банків із запозичення коштів
- 1. Міжбанківське кредитування
- 2. Порядок проведення банками операцій на відкритому ринку
- 3. Порядок рефінансування банків нбу
- 4. Сутність стабілізаційного кредиту нбу
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Змістовий модуль 2. Розраунково- касові операції комерційних банків Тема 6. Операції банків з обслуговування платіжного обороту
- 1. Безготівковий оборот грошей та роль банків у його організації. Платіжні системи
- 2. Ведення рахунків клієнтів
- Відкриття рахунків
- Особливості відкриття рахунків в іноземній валюті
- 3. Основи організації безготівкових міжгосподарських розрахунків
- 4. Характеристика окремих форм безготівкових розрахунків
- Розрахунки платіжними дорученнями
- Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями
- Розрахунки чеками
- Розрахунки акредитивами
- Розрахунки платіжними вимогами
- Розрахунки за сальдо взаємної заборгованості
- 5. Суть кореспондентського рахунку, рахунки «ностро» і «лоро». Організація та роль міжбанківських розрахунків
- Внутрішньобанківська платіжна система
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 7. Операції банків з готівкою
- 1. Загальні засади діяльності банків з касового обслуговування клієнтів
- 2. Порядок приймання банками готівки
- 3. Порядок видачі банками готівки
- 4. Здійснення касових операцій через банкомати
- 5. Забезпечення касової діяльності банку
- 6. Механізм підкріплення кас банківських установ
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 8. Операції банків з пластиковими картками
- 1. Загальні основи операцій банків з платіжними картками
- 2. Поняття та види платіжних карток
- 3. Види операцій банків з платіжними картками та їх характеристика
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Змістовий модуль 3. Особливості здійснення комерційними банками основних активних операцій
- Тема 9. Кредитні операції банків
- 1. Класифікація банківських кредитів
- 1. За терміном використання розрізняють кредити:
- 2. Згідно з критерієм забезпечення розрізняють кредити забезпечені, або ломбардні, і незабезпечені, або бланкові.
- 3. За ступенем ризику розрізняють дві групи банківських кредитів — стандартні і з підвищеним ризиком.
- 4. За методом надання розрізняють банківські позички, які клієнти одержують: одноразово; перманентно; гарантовано.
- 5. Щодо способу повернення розрізняють позички, що повертаються:
- 6. За строком повернення банківські позички поділяються на:
- 7. За характером визначення процента банківські позички бувають:
- 8. За способом сплати процента розрізняються банківські позички:
- 9. За кількістю кредиторів банківські позички поділяються на такі, які:
- 10. Розрізняють також кредити за критеріями суб'єктного й об'єктного призначення.
- 2. Принципи і умови кредитування
- 3. Оцінка кредитоспроможності позичальника
- 4. Кредитний ризик: визначення і мінімізація витрат
- 5. Ціна банківського кредиту
- 6. Процес банківського кредитування
- 7. Форми забезпечення повернення банківських позичок
- 8. Методи управління проблемними кредитами. Стягнення заборгованості за кредитним договором
- 9. Кредитний моніторинг та його складові
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 10. Особливості операцій з надання і погашення окремих видів кредиту
- 1. Споживчі та іпотечні кредити
- 2. Факторинг і форфейтинг
- 2. Залежно від того, чи повідомляються дебітори клієнта про перевідступлення ним прав вимоги боргу, факторинг може бути:
- 3. Залежно від характеру взаємовідносин між фактором і постачальником, що складаються у разі відмови покупця від оплати боргових вимог, розрізняють:
- 4. За набором послуг, що включає факторинг, він може бути:
- 5. Залежно від охоплення факторингом перевідступлення постачальником боргових вимог розрізняють:
- 6. Залежно від порядку оплати боргових вимог розрізняють:
- 3. Лізингові операції
- 1. Залежно від типу майна, яке може бути об'єктом лізингу, розрізняють:
- 2. Залежно від складу суб'єктів лізингу розрізняють:
- 3. Відповідно до сектору ринку, де здійснюється лізинг, розрізняють:
- 4. За характером лізингових платежів виокремлюють:
- 5. За цільовим призначенням лізинг може бути:
- 6. Відповідно від умов амортизації майна розрізняють:
- 7. Залежно від набору послуг з обслуговування майна, що передається в лізинг, розрізняють:
- 8. За способом фінансування об'єкта лізингу виокремлюють такі його види:
- 9. Залежно від рівня окупності об'єкта лізингу розрізняють оперативний та фінансовий лізинг.
- 4. Капітальні вкладення, принципи і методи їх фінансування
- 5. Оформлення фінансування капітальних вкладень
- 6. Фінансування будівництва, що ведеться підрядним і господарським способом
- 7. Фінансування розроблення проектно-кошторисної документації на будівництво
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 11. Операції банків з векселями
- 1. Вексель та вексельний обіг
- 1. За способом використання векселі поділяють на прості і переказні.
- 2. Залежно від характеру угод, що спричинили появу векселя, розрізняють комерційні та фінансові векселі.
- 2. Операції банків у сфері вексельного обігу
- 3. Урахування та переврахування векселів
- 4. Кредити під заставу векселів
- 5. Авалювання векселів. Видача гарантій на забезпечення оплати векселів
- 6. Розрахункові операції банків з векселями
- 7. Інкасування векселів
- 8. Оплата векселів за дорученням клієнта (доміциляція векселів)
- 9. Зберігання банками векселів клієнтів
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 12. Операції банків з цінними паперами
- 1. Загальна характеристика діяльності комерційних банків на фондовому ринку
- 2. Емісія цінних паперів
- 3. Інвестиційні операції банків із цінними паперами
- 4. Заставні операції банків із цінними паперами
- 5. Професійна діяльність банків на фондовому ринку
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Змістовий модуль 4. Операції в іноземній валюті та операції із забезпечення фінансової стійкості комерційного банку
- Тема 13. Економіко-правові та організаційні основи здійснення банками операцій в іноземній валюті
- 1. Поняття операцій банків в іноземній валюті
- 2. Особливості правового регулювання операцій банків в іноземній валюті
- 3. Класифікація операцій банків в іноземній валюті
- 1. Поточними торговельними операціями в іноземній валюті є:
- 2. До поточних неторговельних операцій в іноземній валюті належать:
- 3. Валютними операціями, пов'язаними з рухом капіталу, є:
- 4. До валютно-обмінних операцій з іноземною валютою і дорожніми та іменними чеками (валютно-обмінні операції) належать:
- 4. Способи і засоби здійснення міжбанківських операцій в іноземній валюті
- 1. З банками (резидентами та нерезидентами), установлюючи прямі кореспондентські відносини на підставі укладеного договору за допомогою таких засобів:
- 2. З банками-резидентами через систему електронних платежів (сеп) Національного банку України в мультивалютному режимі.
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 14. Торговельні операції банків в іноземній валюті
- 1. Міжнародний банківський переказ
- 2. Міжнародне інкасо
- 3. Міжнародний документарний акредитив
- 4. Контроль уповноважених банків за міжнародними розрахунковими операціями своїх клієнтів
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 15. Неторговельні операції банків в іноземній валюті
- 1. Операції з купівлі та продажу готівкової іноземної валюти
- 2. Операції з купівлі та продажу дорожніх чеків
- 3. Операції з конвертації готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави
- 4. Операції з приймання на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків
- 5. Перекази іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб
- 6. Переказування іноземної валюти за межі України та в Україну за дорученням та на користь фізичних осіб-нерезидентів
- 7. Способи переказування іноземної валюти в межах України
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 16. Операції банків в іноземній валюті на міжбанківському ринку
- 1.Основи організації торгівлі іноземною валютою на міжбанківському ринку
- 2. Права та обов'язки суб'єктів ринку
- 3. Купівля, обмін іноземної валюти за торговельними операціями
- 4.Купівля, обмін іноземної валюти за неторговельними операціями суб'єктів господарювання та за операціями фізичних осіб
- 2. Клієнти — постійні представництва нерезидентів, які здійснюють підприємницьку діяльність, купують, обмінюють іноземну валюту для здійснення неторговельних операцій на підставі таких документів:
- 5. Клієнти — фізичні особи-нерезиденти купують іноземну валюту з поточних рахунків для переказування за межі України на підставі таких документів:
- 5. Купівля, обмін іноземної валюти за операціями, пов'язаними з рухом капіталу
- 4. Резиденти мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобов'язань за операціями з векселями на підставі таких документів:
- 6. Інші випадки купівлі, обміну іноземної валюти
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 17. Операції з надання банківських послуг
- 1. Загальна характеристика та види банківських послуг
- 1. Залежно від обліку послуг у балансі банку їх поділяють на:
- 2. За критерієм стягнення банками плати за надання послуг розрізняють:
- 3. Залежно від змісту та суб'єктного складу зобов'язання про надання банком послуг поділяють на:
- 2. Гарантійні послуги банків
- 3. Посередницькі, консультаційні та інформаційні послуги
- 4. Довірчі послуги банків
- 1. Залежно від характеру розпорядження майном трастові послуги поділяються на:
- 3. Залежно від категорії довірителя майна розрізняють трастові послуги:
- 5. Послуги щодо зберігання цінностей у банку
- 6. Операції з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням
- 7. Фінансовий інжиніринг
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 18. Операції із забезпечення фінансової стійкості банку
- 1. Сутність фінансової стійкості комерційного банку та способи її забезпечення
- 2. Ліквідність та платоспроможність банку
- 3. Управління банківськими ризиками
- Етапи процесу управління банківськими ризиками
- 4. Фінансові звіти банку та оцінка його діяльності
- Звіт про фінансові результати.
- Звіт про рух грошових коштів
- 5. Організаційна структура ризик-менеджменту банку
- 6. Порядок формування і використання резервів для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості комерційних банків
- 7. Прибутковість банку: поняття та оцінка. Засоби підвищення продуктивності
- 1. Доходи від проведення активних операцій:
- 2. Доходи від комісійних операцій:
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник