8. Методи управління проблемними кредитами. Стягнення заборгованості за кредитним договором
Проблемними кредитами називають такі, за якими своєчасно не проведено один чи кілька платежів, значно знизилася ринкова вартість забезпечення, виникли обставини, котрі викликають сумнів щодо повернення кредиту.
Управління проблемними кредитами потребує значної кількості часу, фінансових та трудових витрат, оплати юридичних послуг. Звичайно, найкраща політика з управління втратами полягає в їх уникненні з погляду як прибутковості, так і репутації банку, але в реальному житті досягти цього не вдається.
Проблемні кредити здебільшого не виникають раптово. Тому завдання працівника кредитного відділу полягає у виявленні сигналів, які свідчать про погіршення фінансового стану позичальника та про підвищення ймовірності неповернення кредиту. Причому виявити такі сигнали необхідно якомога раніше до того, як ситуація вийде з-під контролю і втрати стануть неминучими.
Також для виявлення причин виникнення проблемного кредиту необхідно зібрати й проаналізувати релевантну стосовно проблеми внутрішню і зовнішню інформацію.
Причини виникнення проблемної заборгованості можна поділити на зовнішні та внутрішні. На зовнішні чинники (фактори) комерційні банки безпосереднього впливу не мають, в основному вони можуть тільки до них адаптуватися. За даними Всесвітнього банку, на внутрішні чинники ризику комерційних банків Заходу припадає 67 %, а на зовнішні — 33 %. Опосередкований вплив банків на зовнішні фактори може проявлятися через лобіювання банківськими групами своїх інтересів на законодавчому та політичному рівнях, за наявності і «сили» таких груп. Так, до основних зовнішніх проблемних чинників, що негативно впливають на кредитні портфелі банків України, слід віднести нормативно-правові, політичні та загальноекономічні. До загальноекономічних зовнішніх факторів виникнення проблемної заборгованості можна віднести:
- рівень захисту економічних інтересів кожного окремого банку та загалом банківської системи;
- загальний економічний стан регіону і країни, у якому банк проводить свою діяльність;
- рівень кредитоспроможності позичальників;
- стан діючої податкової системи.
Внутрішні причини виникнення проблемної заборгованості (ті чинники, на які банки мають безпосередній вплив) поділяються на чинники, пов'язані з діяльністю банку, та чинники, пов'язані з діяльністю позичальника.
Найпоширенішими негативними чинниками, пов'язаними з діяльністю банку є:
- недостатня кваліфікація персоналу та система перепідготовки кадрів;
- неповна та недостовірна інформація про позичальника;
- недостатньо продумана та розроблена кредитна політика банку;
- неякісна оцінка кредитоспроможності позичальника;
- помилки при структуруванні кредиту (щодо терміну, суми, процентів);
- недоврахування у кредитному договорі інтересів банку;
- помилки при оцінюванні забезпечення кредиту;
- недостатній рівень контролю за позичальником після видачі кредиту;
- перевищення службових повноважень працівниками банку та фінансові зловживання.
Найпоширенішими негативними чинниками, пов'язаними з діяльністю позичальника є:
- недосвідченість, неефективні дії чи відсутність мотивації позичальника;
- припинення контактів з працівниками банку;
- невчасне подання фінансової звітності;
- погіршення якості продукції і роботи;
- помилки в оцінюванні ринків збуту;
- падіння цін на акції позичальника;
- негативні зміни показників ділової активності, ліквідності, співвідношення власних і залучених коштів;
- зростання невиробничих витрат та дебіторської заборгованості;
- обмеженість фінансових ресурсів позичальника;
- поява у позичальника чистих збитків.
Оцінюючи альтернативи, менеджер визначає переваги та недоліки кожної із них і можливі наслідки. Так, управління проблемними кредитами можна поділити на дві альтернативи для кредитуючого банку: реабілітацію і ліквідацію.
Метод реабілітації полягає в розробленні і реалізації спільного з позичальником плану заходів задля повернення кредиту.
Метод ліквідації — це останній захід банку щодо повернення кредиту через реалізацію застави або проведення процедури банкрутства та продажу активів позичальника. Найприйнятнішим варіантом, звичайно, завжди вважається реабілітація, тому що ліквідація означає приховане визнання того факту, що банк припустився помилки, надавши кредит, та вчасно не вжив виправних заходів; усе це погіршує репутацію банку.
Рішення про те, який метод краще використати, приймається керівництвом банку залежно від конкретних обставин та результатів попереднього аналізу проблеми. Результати попередньої перевірки, які включають ретельний і своєчасний фінансовий аналіз і обговорення ситуації з позичальником, допоможуть менеджеру вирішити, чи є база для реабілітації: адекватна міцність фінансового стану позичальника, існуюча чи потенційна, і готовність позичальника співпрацювати в екстремальних умовах.
Якщо приймається рішення про реабілітацію, то банку треба якомога скоріше розробити план заходів щодо поліпшення роботи позичальника. При підготовці плану увага має концентруватися на аналізі структури балансу та складі грошових потоків. План реабілітації кредиту повинен включати ряд невідкладних дій. Банківським фахівцям необхідно також провести реструктуризацію боргу, установити нові строки платежів та повного повернення суми кредиту, укласти нову тимчасову угоду. Протягом усього періоду реабілітації банк повинен ретельно контролювати дії боржника і бути готовим до зміни попередньо прийнятих рішень і планів.
План реабілітації кредиту може включати такі заходи:
- повну чи часткову зміну керівництва позичальника та при значення керівників від банку;
- реструктуризацію заборгованості (перегляд строків кредиту, отримання пільгових строків, обмін заборгованості на акціонерний капітал, у результаті чого банк стає співвласником компанії);
- рефінансування заборгованості (надання нового кредиту для погашення заборгованості за чинним кредитним договором);
- перевідступлення права вимоги (продаж кредиту, сек'юритизацію кредиту);
- збільшення власного капіталу за рахунок власників або залучення нових партнерів;
- викуп банком активів позичальника для власного користування;
- злиття підприємства-позичальника з фінансово стабільною фірмою;
- стягнення дебіторської заборгованості та відстрочення платежів за кредиторською заборгованістю;
- скорочення надмірних запасів сировини, готової продукції;
- зміна структури й асортименту вироблюваної продукції та пошук нових ринків збуту;
- продаж виробничих ліній та застарілого обладнання, які не приносять прибутку.
Якщо жоден з розглянутих заходів не дає можливості повернути кредит, банк може використати процедуру ліквідації кампанії-боржника Альтернативами при ліквідації є продаж фірми як діючого підприємства або розділення фірми і продаж по частинах. Основним фактором у визначенні якогось одного з варіантів є різниця між виручкою від двох операцій. Не рідко процес ліквідації триває довго, тому що потребує судового рішення, створення ліквідаційної комісії, детального розгляду претензій усіх кредиторів боржника та організації продажу активів підприємства.
Стягнення заборгованості за кредитним договором розглянемо виходячи з законопроекту «Про банківський кредит», де використано досвід банківського законодавства Європи щодо створення гарантій та юридичних умов захисту банків як кредиторів.
За непогашення кредиту позичальник несе відповідальність усім своїм майном, на яке відповідно до чинного законодавства може бути звернене стягнення, та відшкодовує завдані кредитедавцю збитки. У разі непогашення позичальником кредиту у визначені кредитним договором строки, несплачена ним основна сума кредиту і процентів за кредитом становить прострочену заборгованість позичальника, на суму якої можуть нараховуватися проценти за користування кредитом та застосовуватися штрафні санкції відповідно до умов кредитного договору, а також відшкодовуються збитки понад суму штрафних санкцій.
Кредитодавець безпосередньо з моменту встановлення факту непогашення позичальником кредиту набуває права реалізувати забезпечення кредиту згідно з умовами кредитного договору. Реалізація забезпечення за кредитним договором здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства України.
Якщо сума коштів, отримана від реалізації забезпечення, є меншою за розмір заборгованості позичальника, боржник несе майнову відповідальність за погашення кредитодавцю різниці між сумою заборгованості і фактичною сумою надходжень кредитодавця від реалізації забезпечення.
У разі порушення справи про банкрутство позичальника, вимоги кредитодавця, що забезпечені заставою, мають бути задоволені у першочерговому порядку.
У разі виникнення простроченої заборгованості позичальника кредитодавець і позичальник мають право укласти угоду про врегулювання заборгованості. Угода про врегулювання заборгованості може містити:
1) положення про визнання позичальником заборгованості за кредитним договором;
2) зобов'язання боржника щодо здійснення заходів, спрямованих на погашення заборгованості, у тому числі у результаті яких третя особа (особи) зобов'язується виконати його боргові зобов'язання за кредитним договором;
3) додаткове забезпечення майном позичальника, на яке може бути звернене стягнення відповідно до чинного законодавства України;
4) зобов'язання боржника повідомляти кредитодавця про передання або відчуження будь-яких основних засобів, цінних паперів або майнових прав.
Заходи щодо погашення заборгованості мають бути здійснені протягом трьох календарних місяців з моменту їх затвердження кредитодавцем і позичальником. Вони можуть бути розраховані на більший період за наявності обґрунтування позичальником можливості отримання коштів, необхідних для погашення своєї заборгованості, за період, що перевищує три календарні місяці.
У разі невиконання боржником умов угоди про врегулювання заборгованості кредитодавець має право звернутися в суд з позовом про звернення стягнення на майно боржника або з заявою про порушення справи про банкрутство й оголосити мораторій на відчуження майна боржника.
Кредитодавець має право на стягнення простроченої заборгованості у судовому порядку без здійснення процедури доарбітражного врегулювання спору и оголосити мораторій на відчуження майна боржника.
Мораторій на відчуження майна боржника є офіційним повідомленням кредитодавця про виникнення заборгованості у позичальника і має на меті інформування заінтересованих третіх осіб про неспроможність боржника виконати зобов'язання за кредитним договором та про звернення кредитодавця до суду.
Кредитодавець має право оголосити мораторій на відчуження майна боржника. Мораторій на відчуження майна боржника оголошується кредитодавцем одночасно з поданням до суду позову до позичальника через опублікування повідомлення про виникнення заборгованості в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України або Верховної Ради України і діє до прийняття судом рішення про забезпечення позову. Кредитодавець зобов'язаний повідомити боржника про оголошення мораторію не пізніше наступного дня після його опублікування.
Угоди боржника, укладені після оголошення мораторію, що призвели до погіршення його майнового або фінансового стану, можуть бути визнані недійсними судом, якщо внаслідок їх виконання боржник не здатний задовольнити належно вимоги кредитодавця.
- Змістовий модуль 1 Загальна характеристика організаційних особливостей діяльності комерційних банків України та формування їх капіталу
- Тема 1. Види банків і порядок їх створення в Україні
- 1. Роль банків в функціонуванні економіки держави
- 2. Види банків та банківські об’єднання. Особливості акціонерного та пайового банку
- 2. Банки в Україні створюються за організаційно-правовою формою у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку.
- 3. Порядок реєстрації банку в Україні
- 4. Суть та значення реорганізації банків
- 5. Особливості реєстрації іноземних банків в Україні
- 6.Відкриття філій та дочірних банків в Україні
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 2. Організація діяльності банку
- 1. Організаційна структура та управління банком.
- 2. Операції банків.
- 3. Ліцензування банківської діяльності.
- 1. Організаційна структура та управління банком
- 2. Операції комерційних банків
- 1) За категорією вкладника:
- 2) За строком:
- 3. Ліцензування банківської діяльності
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 3. Операції банків з формування власного капіталу
- 1. Економічна сутність та види ресурсів банку. Власний капітал банку
- 1. Залежно від організаційно-правової форми діяльності банку його власний капітал поділяється на акціонерний і пайовий.
- 7. Залежно від способу розрахунку виокремлюють балансовий та регулятивний власний капітал.
- 8. Виходячи з порядку і джерела формування розрізняють: статутний капітал; резервний капітал та інші спеціальні фонди і резерви; нерозподілений прибуток; субординований капітал.
- 2. Статутний капітал банку та порядок його формування
- 3. Резервний капітал, спеціальні фонди і резерви як компоненти власного капіталу банку
- 5. Регулятивний капітал та його вплив на формування власного капіталу банку
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 4. Операції банків із залучення коштів
- 1. Види депозитів та їх характеристика.
- 2. Суть та види банківських сертифікатів.
- 3. Критерії оптимальної депозитної політики. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Ключові слова: депозит, банківський сертифікат, депозитна політика, строковий вклад, ощадний сертифікат.
- 1. Види депозитів та їх характеристика
- 2. Суть та види банківських сертифікатів
- 3. Критерії оптимальної депозитної політики. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 5. Операції банків із запозичення коштів
- 1. Міжбанківське кредитування
- 2. Порядок проведення банками операцій на відкритому ринку
- 3. Порядок рефінансування банків нбу
- 4. Сутність стабілізаційного кредиту нбу
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Змістовий модуль 2. Розраунково- касові операції комерційних банків Тема 6. Операції банків з обслуговування платіжного обороту
- 1. Безготівковий оборот грошей та роль банків у його організації. Платіжні системи
- 2. Ведення рахунків клієнтів
- Відкриття рахунків
- Особливості відкриття рахунків в іноземній валюті
- 3. Основи організації безготівкових міжгосподарських розрахунків
- 4. Характеристика окремих форм безготівкових розрахунків
- Розрахунки платіжними дорученнями
- Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями
- Розрахунки чеками
- Розрахунки акредитивами
- Розрахунки платіжними вимогами
- Розрахунки за сальдо взаємної заборгованості
- 5. Суть кореспондентського рахунку, рахунки «ностро» і «лоро». Організація та роль міжбанківських розрахунків
- Внутрішньобанківська платіжна система
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 7. Операції банків з готівкою
- 1. Загальні засади діяльності банків з касового обслуговування клієнтів
- 2. Порядок приймання банками готівки
- 3. Порядок видачі банками готівки
- 4. Здійснення касових операцій через банкомати
- 5. Забезпечення касової діяльності банку
- 6. Механізм підкріплення кас банківських установ
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 8. Операції банків з пластиковими картками
- 1. Загальні основи операцій банків з платіжними картками
- 2. Поняття та види платіжних карток
- 3. Види операцій банків з платіжними картками та їх характеристика
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Змістовий модуль 3. Особливості здійснення комерційними банками основних активних операцій
- Тема 9. Кредитні операції банків
- 1. Класифікація банківських кредитів
- 1. За терміном використання розрізняють кредити:
- 2. Згідно з критерієм забезпечення розрізняють кредити забезпечені, або ломбардні, і незабезпечені, або бланкові.
- 3. За ступенем ризику розрізняють дві групи банківських кредитів — стандартні і з підвищеним ризиком.
- 4. За методом надання розрізняють банківські позички, які клієнти одержують: одноразово; перманентно; гарантовано.
- 5. Щодо способу повернення розрізняють позички, що повертаються:
- 6. За строком повернення банківські позички поділяються на:
- 7. За характером визначення процента банківські позички бувають:
- 8. За способом сплати процента розрізняються банківські позички:
- 9. За кількістю кредиторів банківські позички поділяються на такі, які:
- 10. Розрізняють також кредити за критеріями суб'єктного й об'єктного призначення.
- 2. Принципи і умови кредитування
- 3. Оцінка кредитоспроможності позичальника
- 4. Кредитний ризик: визначення і мінімізація витрат
- 5. Ціна банківського кредиту
- 6. Процес банківського кредитування
- 7. Форми забезпечення повернення банківських позичок
- 8. Методи управління проблемними кредитами. Стягнення заборгованості за кредитним договором
- 9. Кредитний моніторинг та його складові
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 10. Особливості операцій з надання і погашення окремих видів кредиту
- 1. Споживчі та іпотечні кредити
- 2. Факторинг і форфейтинг
- 2. Залежно від того, чи повідомляються дебітори клієнта про перевідступлення ним прав вимоги боргу, факторинг може бути:
- 3. Залежно від характеру взаємовідносин між фактором і постачальником, що складаються у разі відмови покупця від оплати боргових вимог, розрізняють:
- 4. За набором послуг, що включає факторинг, він може бути:
- 5. Залежно від охоплення факторингом перевідступлення постачальником боргових вимог розрізняють:
- 6. Залежно від порядку оплати боргових вимог розрізняють:
- 3. Лізингові операції
- 1. Залежно від типу майна, яке може бути об'єктом лізингу, розрізняють:
- 2. Залежно від складу суб'єктів лізингу розрізняють:
- 3. Відповідно до сектору ринку, де здійснюється лізинг, розрізняють:
- 4. За характером лізингових платежів виокремлюють:
- 5. За цільовим призначенням лізинг може бути:
- 6. Відповідно від умов амортизації майна розрізняють:
- 7. Залежно від набору послуг з обслуговування майна, що передається в лізинг, розрізняють:
- 8. За способом фінансування об'єкта лізингу виокремлюють такі його види:
- 9. Залежно від рівня окупності об'єкта лізингу розрізняють оперативний та фінансовий лізинг.
- 4. Капітальні вкладення, принципи і методи їх фінансування
- 5. Оформлення фінансування капітальних вкладень
- 6. Фінансування будівництва, що ведеться підрядним і господарським способом
- 7. Фінансування розроблення проектно-кошторисної документації на будівництво
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 11. Операції банків з векселями
- 1. Вексель та вексельний обіг
- 1. За способом використання векселі поділяють на прості і переказні.
- 2. Залежно від характеру угод, що спричинили появу векселя, розрізняють комерційні та фінансові векселі.
- 2. Операції банків у сфері вексельного обігу
- 3. Урахування та переврахування векселів
- 4. Кредити під заставу векселів
- 5. Авалювання векселів. Видача гарантій на забезпечення оплати векселів
- 6. Розрахункові операції банків з векселями
- 7. Інкасування векселів
- 8. Оплата векселів за дорученням клієнта (доміциляція векселів)
- 9. Зберігання банками векселів клієнтів
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 12. Операції банків з цінними паперами
- 1. Загальна характеристика діяльності комерційних банків на фондовому ринку
- 2. Емісія цінних паперів
- 3. Інвестиційні операції банків із цінними паперами
- 4. Заставні операції банків із цінними паперами
- 5. Професійна діяльність банків на фондовому ринку
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Змістовий модуль 4. Операції в іноземній валюті та операції із забезпечення фінансової стійкості комерційного банку
- Тема 13. Економіко-правові та організаційні основи здійснення банками операцій в іноземній валюті
- 1. Поняття операцій банків в іноземній валюті
- 2. Особливості правового регулювання операцій банків в іноземній валюті
- 3. Класифікація операцій банків в іноземній валюті
- 1. Поточними торговельними операціями в іноземній валюті є:
- 2. До поточних неторговельних операцій в іноземній валюті належать:
- 3. Валютними операціями, пов'язаними з рухом капіталу, є:
- 4. До валютно-обмінних операцій з іноземною валютою і дорожніми та іменними чеками (валютно-обмінні операції) належать:
- 4. Способи і засоби здійснення міжбанківських операцій в іноземній валюті
- 1. З банками (резидентами та нерезидентами), установлюючи прямі кореспондентські відносини на підставі укладеного договору за допомогою таких засобів:
- 2. З банками-резидентами через систему електронних платежів (сеп) Національного банку України в мультивалютному режимі.
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 14. Торговельні операції банків в іноземній валюті
- 1. Міжнародний банківський переказ
- 2. Міжнародне інкасо
- 3. Міжнародний документарний акредитив
- 4. Контроль уповноважених банків за міжнародними розрахунковими операціями своїх клієнтів
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 15. Неторговельні операції банків в іноземній валюті
- 1. Операції з купівлі та продажу готівкової іноземної валюти
- 2. Операції з купівлі та продажу дорожніх чеків
- 3. Операції з конвертації готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави
- 4. Операції з приймання на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків
- 5. Перекази іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб
- 6. Переказування іноземної валюти за межі України та в Україну за дорученням та на користь фізичних осіб-нерезидентів
- 7. Способи переказування іноземної валюти в межах України
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 16. Операції банків в іноземній валюті на міжбанківському ринку
- 1.Основи організації торгівлі іноземною валютою на міжбанківському ринку
- 2. Права та обов'язки суб'єктів ринку
- 3. Купівля, обмін іноземної валюти за торговельними операціями
- 4.Купівля, обмін іноземної валюти за неторговельними операціями суб'єктів господарювання та за операціями фізичних осіб
- 2. Клієнти — постійні представництва нерезидентів, які здійснюють підприємницьку діяльність, купують, обмінюють іноземну валюту для здійснення неторговельних операцій на підставі таких документів:
- 5. Клієнти — фізичні особи-нерезиденти купують іноземну валюту з поточних рахунків для переказування за межі України на підставі таких документів:
- 5. Купівля, обмін іноземної валюти за операціями, пов'язаними з рухом капіталу
- 4. Резиденти мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобов'язань за операціями з векселями на підставі таких документів:
- 6. Інші випадки купівлі, обміну іноземної валюти
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 17. Операції з надання банківських послуг
- 1. Загальна характеристика та види банківських послуг
- 1. Залежно від обліку послуг у балансі банку їх поділяють на:
- 2. За критерієм стягнення банками плати за надання послуг розрізняють:
- 3. Залежно від змісту та суб'єктного складу зобов'язання про надання банком послуг поділяють на:
- 2. Гарантійні послуги банків
- 3. Посередницькі, консультаційні та інформаційні послуги
- 4. Довірчі послуги банків
- 1. Залежно від характеру розпорядження майном трастові послуги поділяються на:
- 3. Залежно від категорії довірителя майна розрізняють трастові послуги:
- 5. Послуги щодо зберігання цінностей у банку
- 6. Операції з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням
- 7. Фінансовий інжиніринг
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 18. Операції із забезпечення фінансової стійкості банку
- 1. Сутність фінансової стійкості комерційного банку та способи її забезпечення
- 2. Ліквідність та платоспроможність банку
- 3. Управління банківськими ризиками
- Етапи процесу управління банківськими ризиками
- 4. Фінансові звіти банку та оцінка його діяльності
- Звіт про фінансові результати.
- Звіт про рух грошових коштів
- 5. Організаційна структура ризик-менеджменту банку
- 6. Порядок формування і використання резервів для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості комерційних банків
- 7. Прибутковість банку: поняття та оцінка. Засоби підвищення продуктивності
- 1. Доходи від проведення активних операцій:
- 2. Доходи від комісійних операцій:
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник