3. Резервний капітал, спеціальні фонди і резерви як компоненти власного капіталу банку
До складу власного капіталу банку входять резервний капітал та інші спеціальні фонди і резерви. Зауважимо, що чинним законодавством регулюється порядок створення та використання лише статутного і резервного капіталів. Інші фонди, призначені для розширення матеріально-технічного забезпечення діяльності банку, вирішення соціальних питань та матеріального стимулювання його працівників, банки мають право створювати самостійно з урахуванням вимог (якщо вони є) чинного законодавства.
Резервний капітал формується в процесі подальшої діяльності банку. Він призначений для покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів та позабалансових зобов'язань. Наявність резервного капіталу забезпечує фінансову стійкість банку, що, у свою чергу, позитивно впливає на підвищення його платоспроможності та зменшує вірогідність банкрутства банку.
Резервний капітал формується в порядку, установленому загальними зборами учасників (засновників, акціонерів). Однак розмір резервного капіталу та щорічних відрахувань до нього не можуть бути меншими, ніж це встановлено законодавчо. Мова йде про те, що мінімальний розмір резервного капіталу має бути не меншим 25 % регулятивного капіталу (але не менше 25 % зареєстрованого статутного капіталу), а розмір відрахувань — не меншим 5 % чистого прибутку.
Якщо діяльність банку створює загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, то НБУ має право вимагати від банку збільшення розміру резервного капіталу та щорічних відрахувань до нього.
Якщо внаслідок діяльності банку розмір регулятивного капіталу зменшився до суми, що є меншою, ніж розмір статутного капіталу, то щорічні відрахування до резервного капіталу банку мають становити 10 % чистого прибутку банку до досягнення ними розміру 35 % від статутного капіталу банку.
Коли резервний капітал досягає встановленого розміру, то відрахування до нього припиняються. У випадку використання коштів з резервного капіталу відрахування від чистого прибутку на його формування поновлюються. Зауважимо, що використання коштів резервного капіталу має бути цільовим, тобто відповідати його призначенню, а також належно оформленим.
Компонентом власного капіталу є загальні резерви, які створюються для відшкодування можливих непередбачених ризиків. Мова йде про те, що до складу власного капіталу включаються резерви, створені для покриття не виявлених на даний час збитків. Ці резерви можуть вільно використовуватися для покриття збитків, що матеріалізуються з часом, у майбутньому. Резерви, створені під виявлене погіршення якості певних видів активів або визнаних зобов'язань, не повинні входити до складу власного капіталу банку. Загальні резерви формуються за рішенням і в порядку, визначеному вищим органом управління банку з урахуванням вимог чинного законодавства. Відрахування до таких резервів здійснюється з чистого прибутку банку.
До складу власного капіталу банку входять спеціальні фонди та резерви. Згідно з чинним законодавством банки мають право створювати спеціальні фонди, призначені для розширення і розвитку банківської діяльності та її матеріально-технічної забезпеченості, вирішення питань матеріального стимулювання працівників та соціального розвитку колективу банку. Кількість, назва, порядок створення, формування та використання таких фондів установлюються загальними зборами учасників (засновників, акціонерів) з урахуванням вимог чинного законодавства. Джерелом формування спеціальних фондів є чистий прибуток банку.
Власний балансовий капітал банку включає такий компонент, як результати переоцінки окремих активів, зокрема основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів у портфелі банку на продаж, інвестицій в асоційовані та дочірні компанії. Резерви переоцінки виникають двома способами. По-перше, у деяких країнах банкам дозволяється час від часу зі зміною ринкової вартості проводити переоцінку своїх фіксованих активів. Такі переоцінки відображаються у балансі банку як резерв переоцінки. По-друге, нереалізована вартість «прихованих» резервів переоцінки може входити до балансу в результаті довгострокового володіння деякими активами, відображеними у балансі за історичною вартістю їх придбання.
Важливою складовою є нерозподілений прибуток, який може йти на збільшення власного капіталу банку.
4. Роль прибутку у формуванні власного капіталу
Важливим джерелом формування власного капіталу є прибуток банку за минулі роки та за поточний рік. У фінансовому обліку прибуток банку включає результат минулих років, результат минулого року, що очікує затвердження загальними зборами акціонерів (учасників), і результат поточного року. Прибуток минулих років відбиває нерозподілений прибуток — частину чистого прибутку, яка не розподілена як дивіденд власникам корпоративних прав, а залишена у банку, як правило, з метою реінвестування в його діяльність. Прибуток минулого року після його розподілу загальними зборами акціонерів (учасників) збільшує інші складові власного капіталу, зокрема нерозподілений прибуток і резервний капітал, і спрямовується на інші цілі відповідно до рішення загальних зборів. Однак слід мати на увазі, що результат поточного року може бути відкоригований у бік зменшення за результатами аудиторських перевірок і до цього моменту не може бути сплачений у вигляді дивідендів. Від’ємне значення результатів минулих років і поточного року означає, що банк у той чи інший період мав збитки, тобто «проїдав» свій власний капітал.
Що стосується результату поточного року, то відомо, що доходи і витрати банку впродовж року обліковуються за методом нагромадження, тобто у фінансовому обліку показуються підсумком, що наростає, з початку року. Для цілей складання звітності, відображення результату поточного року у складі балансового власного капіталу слугує технічний рахунок № 5999, за яким наприкінці кожного звітного періоду доходи цього періоду порівнюються з витратами. Зрозуміло, що коригуючі проведення в разі необхідності уточнити записи, які стосуються поточного звітного періоду, зводяться до відображення реального поточного фінансового результату діяльності банку за цим технічним рахунком.
Оскільки розмір усіх відрахувань (крім дивідендів) завчасно визначено, то залишок нерозподіленого прибутку за минулий рік залежить головним чином від розміру дивідендів, які мають сплачуватися акціонерам (учасникам). З метою додержання встановленого НБУ співвідношення між «власним капіталом і активами» банки часто змушені вибирати між збільшенням розміру нерозподіленого прибутку та емісією нових акцій. Однак акціонери банку — його власники — неохоче йдуть на розширення кола акціонерів через нову емісію акцій. Частина прибутку, яка залишається у розпорядженні банку, замість того щоб бути розподіленою на дивіденди, дає підставу власникам банку вважати, що ці утримані кошти в майбутньому дадуть необхідну ринкову дохідність звичайних акцій. Збільшення власного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку вигідне також тому, що з ним не пов’язані значні витрати. Однак тривале стримування виплати дивідендів може призвести до зниження ринкової вартості акцій.
Характеризуючи нерозподілений прибуток як джерело власного капіталу, необхідно враховувати фінансові результати діяльності банку і методи визначення дивідендів, які використовує банк, здійснюючи дивідендну політику, а також форми виплати дивідендів та існуючі обмеження на їх виплату.
Виплачуючи дивіденди, банки виходять з дивідендної політики, яку проводить банк і його власники: консервативної, помірної чи агресивної. Певному типу дивідендної політики відповідають конкретні методи визначення
Консервативному типу відповідають залишковий метод і метод постійного розміру дивідендних виплат. Суть першого методу полягає в тому, що розмір прибутку для виплати дивідендів визначається як залишок після задоволення інвестиційних можливостей банку. Перевагою методу є те, що забезпечуються високі темпи розвитку банку, підвищується його фінансова стійкість. Вада методу — нестабільність розмірів дивідендних виплат, що негативно впливає на формування ринкової вартості акцій та імідж банку.
Суть методу постійного розміру дивідендних виплат полягає в збереженні стабільної суми дивідендних виплат протягом тривалого проміжку часу, що викликає у власників відчуття впевненості в стабільності розміру поточного прибутку незалежно від різних факторів, визначає стабільність котирування акцій на ринку цінних паперів. Вадою методу є слабкий взаємозв’язок між дивідендами та фінансовими результатами діяльності банку. Для зменшення її впливу стабільний розмір дивідендних виплат встановлюється, як правило, на відносно низькому рівні.
Помірному типу дивідендної політики відповідає метод постійної та змінної частини дивіденду. Основна суть методу — регулярність виплат стабільних, невеликих за розміром дивідендів у тісному взаємозв’язку з результатами фінансової діяльності банку, що дає змогу збільшувати розмір виплачуваних дивідендів у періоди його ефективної роботи. Вади методу — зниження ринкової вартості акцій у разі тривалої виплати дивідендів мінімальних розмірів, а також те, що ефективно він може застосовуватися банками з розмірами прибутку, нестабільними в динаміці.
Агресивний тип дивідендної політики включає метод стабільного приросту дивідендів і метод постійного коефіцієнта виплат.
Перший метод передбачає стабільне зростання рівня дивідендних виплат у розрахунку на одну акцію. Для цього встановлюється, як правило, фіксований розмір процента приросту дивідендів до їх розміру в попередньому періоді. Перевага цього методу полягає у забезпеченні високої ринкової вартості акцій банку та у формуванні його позитивного іміджу серед потенційних інвесторів у разі додаткових емісій, вада — у відсутності еластичності в його застосуванні, скороченні інвестиційної діяльності та погіршанні фінансового стану банку за умови збільшення темпу зростання коефіцієнта дивідендних виплат.
Метод постійного коефіцієнта дивідендних виплат передбачає додержання встановлених пропорцій розподілу одержаного прибутку між акціонерами (учасниками) та банком, тобто встановлення співвідношення між прибутком, який споживається та який капіталізується. Перевага цього методу — простота формування фонду дивідендів і тісний взаємозв’язок з розміром одержаного банком прибутку. Основна вада — нестабільність дивідендних виплат на одну акцію, що пов’язано з нестабільністю суми сформованого прибутку. Така нестабільність впливає на коливання ринкової вартості акцій, а також свідчить про високу ризикованість діяльності банку. Метод постійного коефіцієнта дивідендних виплат можуть застосовувати лише банки зі стабільним прибутком.
Рішення про форму виплати дивідендів приймають загальні збори акціонерів (учасників) банку, при цьому вона може суттєво вплинути на розмір власного капіталу.
- Змістовий модуль 1 Загальна характеристика організаційних особливостей діяльності комерційних банків України та формування їх капіталу
- Тема 1. Види банків і порядок їх створення в Україні
- 1. Роль банків в функціонуванні економіки держави
- 2. Види банків та банківські об’єднання. Особливості акціонерного та пайового банку
- 2. Банки в Україні створюються за організаційно-правовою формою у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку.
- 3. Порядок реєстрації банку в Україні
- 4. Суть та значення реорганізації банків
- 5. Особливості реєстрації іноземних банків в Україні
- 6.Відкриття філій та дочірних банків в Україні
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 2. Організація діяльності банку
- 1. Організаційна структура та управління банком.
- 2. Операції банків.
- 3. Ліцензування банківської діяльності.
- 1. Організаційна структура та управління банком
- 2. Операції комерційних банків
- 1) За категорією вкладника:
- 2) За строком:
- 3. Ліцензування банківської діяльності
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 3. Операції банків з формування власного капіталу
- 1. Економічна сутність та види ресурсів банку. Власний капітал банку
- 1. Залежно від організаційно-правової форми діяльності банку його власний капітал поділяється на акціонерний і пайовий.
- 7. Залежно від способу розрахунку виокремлюють балансовий та регулятивний власний капітал.
- 8. Виходячи з порядку і джерела формування розрізняють: статутний капітал; резервний капітал та інші спеціальні фонди і резерви; нерозподілений прибуток; субординований капітал.
- 2. Статутний капітал банку та порядок його формування
- 3. Резервний капітал, спеціальні фонди і резерви як компоненти власного капіталу банку
- 5. Регулятивний капітал та його вплив на формування власного капіталу банку
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 4. Операції банків із залучення коштів
- 1. Види депозитів та їх характеристика.
- 2. Суть та види банківських сертифікатів.
- 3. Критерії оптимальної депозитної політики. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Ключові слова: депозит, банківський сертифікат, депозитна політика, строковий вклад, ощадний сертифікат.
- 1. Види депозитів та їх характеристика
- 2. Суть та види банківських сертифікатів
- 3. Критерії оптимальної депозитної політики. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 5. Операції банків із запозичення коштів
- 1. Міжбанківське кредитування
- 2. Порядок проведення банками операцій на відкритому ринку
- 3. Порядок рефінансування банків нбу
- 4. Сутність стабілізаційного кредиту нбу
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Змістовий модуль 2. Розраунково- касові операції комерційних банків Тема 6. Операції банків з обслуговування платіжного обороту
- 1. Безготівковий оборот грошей та роль банків у його організації. Платіжні системи
- 2. Ведення рахунків клієнтів
- Відкриття рахунків
- Особливості відкриття рахунків в іноземній валюті
- 3. Основи організації безготівкових міжгосподарських розрахунків
- 4. Характеристика окремих форм безготівкових розрахунків
- Розрахунки платіжними дорученнями
- Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями
- Розрахунки чеками
- Розрахунки акредитивами
- Розрахунки платіжними вимогами
- Розрахунки за сальдо взаємної заборгованості
- 5. Суть кореспондентського рахунку, рахунки «ностро» і «лоро». Організація та роль міжбанківських розрахунків
- Внутрішньобанківська платіжна система
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 7. Операції банків з готівкою
- 1. Загальні засади діяльності банків з касового обслуговування клієнтів
- 2. Порядок приймання банками готівки
- 3. Порядок видачі банками готівки
- 4. Здійснення касових операцій через банкомати
- 5. Забезпечення касової діяльності банку
- 6. Механізм підкріплення кас банківських установ
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 8. Операції банків з пластиковими картками
- 1. Загальні основи операцій банків з платіжними картками
- 2. Поняття та види платіжних карток
- 3. Види операцій банків з платіжними картками та їх характеристика
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Змістовий модуль 3. Особливості здійснення комерційними банками основних активних операцій
- Тема 9. Кредитні операції банків
- 1. Класифікація банківських кредитів
- 1. За терміном використання розрізняють кредити:
- 2. Згідно з критерієм забезпечення розрізняють кредити забезпечені, або ломбардні, і незабезпечені, або бланкові.
- 3. За ступенем ризику розрізняють дві групи банківських кредитів — стандартні і з підвищеним ризиком.
- 4. За методом надання розрізняють банківські позички, які клієнти одержують: одноразово; перманентно; гарантовано.
- 5. Щодо способу повернення розрізняють позички, що повертаються:
- 6. За строком повернення банківські позички поділяються на:
- 7. За характером визначення процента банківські позички бувають:
- 8. За способом сплати процента розрізняються банківські позички:
- 9. За кількістю кредиторів банківські позички поділяються на такі, які:
- 10. Розрізняють також кредити за критеріями суб'єктного й об'єктного призначення.
- 2. Принципи і умови кредитування
- 3. Оцінка кредитоспроможності позичальника
- 4. Кредитний ризик: визначення і мінімізація витрат
- 5. Ціна банківського кредиту
- 6. Процес банківського кредитування
- 7. Форми забезпечення повернення банківських позичок
- 8. Методи управління проблемними кредитами. Стягнення заборгованості за кредитним договором
- 9. Кредитний моніторинг та його складові
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 10. Особливості операцій з надання і погашення окремих видів кредиту
- 1. Споживчі та іпотечні кредити
- 2. Факторинг і форфейтинг
- 2. Залежно від того, чи повідомляються дебітори клієнта про перевідступлення ним прав вимоги боргу, факторинг може бути:
- 3. Залежно від характеру взаємовідносин між фактором і постачальником, що складаються у разі відмови покупця від оплати боргових вимог, розрізняють:
- 4. За набором послуг, що включає факторинг, він може бути:
- 5. Залежно від охоплення факторингом перевідступлення постачальником боргових вимог розрізняють:
- 6. Залежно від порядку оплати боргових вимог розрізняють:
- 3. Лізингові операції
- 1. Залежно від типу майна, яке може бути об'єктом лізингу, розрізняють:
- 2. Залежно від складу суб'єктів лізингу розрізняють:
- 3. Відповідно до сектору ринку, де здійснюється лізинг, розрізняють:
- 4. За характером лізингових платежів виокремлюють:
- 5. За цільовим призначенням лізинг може бути:
- 6. Відповідно від умов амортизації майна розрізняють:
- 7. Залежно від набору послуг з обслуговування майна, що передається в лізинг, розрізняють:
- 8. За способом фінансування об'єкта лізингу виокремлюють такі його види:
- 9. Залежно від рівня окупності об'єкта лізингу розрізняють оперативний та фінансовий лізинг.
- 4. Капітальні вкладення, принципи і методи їх фінансування
- 5. Оформлення фінансування капітальних вкладень
- 6. Фінансування будівництва, що ведеться підрядним і господарським способом
- 7. Фінансування розроблення проектно-кошторисної документації на будівництво
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 11. Операції банків з векселями
- 1. Вексель та вексельний обіг
- 1. За способом використання векселі поділяють на прості і переказні.
- 2. Залежно від характеру угод, що спричинили появу векселя, розрізняють комерційні та фінансові векселі.
- 2. Операції банків у сфері вексельного обігу
- 3. Урахування та переврахування векселів
- 4. Кредити під заставу векселів
- 5. Авалювання векселів. Видача гарантій на забезпечення оплати векселів
- 6. Розрахункові операції банків з векселями
- 7. Інкасування векселів
- 8. Оплата векселів за дорученням клієнта (доміциляція векселів)
- 9. Зберігання банками векселів клієнтів
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 12. Операції банків з цінними паперами
- 1. Загальна характеристика діяльності комерційних банків на фондовому ринку
- 2. Емісія цінних паперів
- 3. Інвестиційні операції банків із цінними паперами
- 4. Заставні операції банків із цінними паперами
- 5. Професійна діяльність банків на фондовому ринку
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Змістовий модуль 4. Операції в іноземній валюті та операції із забезпечення фінансової стійкості комерційного банку
- Тема 13. Економіко-правові та організаційні основи здійснення банками операцій в іноземній валюті
- 1. Поняття операцій банків в іноземній валюті
- 2. Особливості правового регулювання операцій банків в іноземній валюті
- 3. Класифікація операцій банків в іноземній валюті
- 1. Поточними торговельними операціями в іноземній валюті є:
- 2. До поточних неторговельних операцій в іноземній валюті належать:
- 3. Валютними операціями, пов'язаними з рухом капіталу, є:
- 4. До валютно-обмінних операцій з іноземною валютою і дорожніми та іменними чеками (валютно-обмінні операції) належать:
- 4. Способи і засоби здійснення міжбанківських операцій в іноземній валюті
- 1. З банками (резидентами та нерезидентами), установлюючи прямі кореспондентські відносини на підставі укладеного договору за допомогою таких засобів:
- 2. З банками-резидентами через систему електронних платежів (сеп) Національного банку України в мультивалютному режимі.
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 14. Торговельні операції банків в іноземній валюті
- 1. Міжнародний банківський переказ
- 2. Міжнародне інкасо
- 3. Міжнародний документарний акредитив
- 4. Контроль уповноважених банків за міжнародними розрахунковими операціями своїх клієнтів
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 15. Неторговельні операції банків в іноземній валюті
- 1. Операції з купівлі та продажу готівкової іноземної валюти
- 2. Операції з купівлі та продажу дорожніх чеків
- 3. Операції з конвертації готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави
- 4. Операції з приймання на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків
- 5. Перекази іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб
- 6. Переказування іноземної валюти за межі України та в Україну за дорученням та на користь фізичних осіб-нерезидентів
- 7. Способи переказування іноземної валюти в межах України
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 16. Операції банків в іноземній валюті на міжбанківському ринку
- 1.Основи організації торгівлі іноземною валютою на міжбанківському ринку
- 2. Права та обов'язки суб'єктів ринку
- 3. Купівля, обмін іноземної валюти за торговельними операціями
- 4.Купівля, обмін іноземної валюти за неторговельними операціями суб'єктів господарювання та за операціями фізичних осіб
- 2. Клієнти — постійні представництва нерезидентів, які здійснюють підприємницьку діяльність, купують, обмінюють іноземну валюту для здійснення неторговельних операцій на підставі таких документів:
- 5. Клієнти — фізичні особи-нерезиденти купують іноземну валюту з поточних рахунків для переказування за межі України на підставі таких документів:
- 5. Купівля, обмін іноземної валюти за операціями, пов'язаними з рухом капіталу
- 4. Резиденти мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобов'язань за операціями з векселями на підставі таких документів:
- 6. Інші випадки купівлі, обміну іноземної валюти
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 17. Операції з надання банківських послуг
- 1. Загальна характеристика та види банківських послуг
- 1. Залежно від обліку послуг у балансі банку їх поділяють на:
- 2. За критерієм стягнення банками плати за надання послуг розрізняють:
- 3. Залежно від змісту та суб'єктного складу зобов'язання про надання банком послуг поділяють на:
- 2. Гарантійні послуги банків
- 3. Посередницькі, консультаційні та інформаційні послуги
- 4. Довірчі послуги банків
- 1. Залежно від характеру розпорядження майном трастові послуги поділяються на:
- 3. Залежно від категорії довірителя майна розрізняють трастові послуги:
- 5. Послуги щодо зберігання цінностей у банку
- 6. Операції з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням
- 7. Фінансовий інжиніринг
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник
- Тема 18. Операції із забезпечення фінансової стійкості банку
- 1. Сутність фінансової стійкості комерційного банку та способи її забезпечення
- 2. Ліквідність та платоспроможність банку
- 3. Управління банківськими ризиками
- Етапи процесу управління банківськими ризиками
- 4. Фінансові звіти банку та оцінка його діяльності
- Звіт про фінансові результати.
- Звіт про рух грошових коштів
- 5. Організаційна структура ризик-менеджменту банку
- 6. Порядок формування і використання резервів для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості комерційних банків
- 7. Прибутковість банку: поняття та оцінка. Засоби підвищення продуктивності
- 1. Доходи від проведення активних операцій:
- 2. Доходи від комісійних операцій:
- Список рекомендованих джерел
- Термінологічний словник