5. Ціна банківського кредиту

Основним видом плати за користування банківським кредитом є процент. Поряд з процентом банки можуть установ­лювати комісію, що застосовується як додатковий елемент ціни банківського кредитування. Комісія встановлюється, як правило, у тих випадках, коли в процесі кредитування банк виконує додат­кову роботу, пов'язану з оформленням позички і контролем або з наглядом за здійсненням проекту, що кредитується. Комісія може сплачуватися окремо або додаватися до процента.

Рівень процентної ставки залежить від таких факторів:

- облікова ставка центрального банку;

- рівень інфляції;

- строк позички;

- ціна сформованих ресурсів;

- ризик;

- розмір позички;

- попит на банківські позички;

- якість застави;

- зміст заходів, що кредитуються;

- витрати на оформлення позички і контроль;

- ставка банку-конкурента;

- характер відносин між банком і клієнтом;

- норма прибутку від інших активних операцій.

Вплив цих факторів на рівень процентної плати за користу­вання банківськими позичками є взаємозв'язаним, тому важко визначити кількісне значення кожного з них, але враховувати їх у сукупності доцільно.

Базовою процентною ставкою за кредитами комерційних бан­ків є облікова ставка центрального банку, за якою останній здій­снює рефінансування комерційних банків. Базова процентна ста­вка може бути або вищою, або нижчою облікової ставки. Якщо комерційний банк має дешеві ресурси (порівняно з обліковою ставкою), він має право встановлювати проценти за своїми пози­чками нижчі від облікової ставки.

Облікова ставка центрального банку залежить від характеру його грошово-кредитної політики, процентних ставок на міжна­родному ринку позичкових капіталів, стану платіжного балансу країни і курсу національної валюти.

Грошово-кредитна політика центрального банку може бути спрямованою або на експансію, або на рестрикцію кредиту. Про водячи політику експансії, центральний банк зменшує облікову ставку, а при політиці рестрикції підвищує її.

Якщо на міжнародному ринку позичкових капіталів норма процента змінюється, то відповідно змінюється і облікова ставка центрального банку.

Якщо в країні складається пасивний платіжний баланс і уряд не хоче допустити падіння курсу національної валюти нижче пе­вного рівня, облікова ставка центрального банку звичайно під­вищується для стимулювання залучення іноземного капіталу.

Рівень інфляції впливає як на облікову ставку Центрального банку, так і на ставки процента за позичками комерційних банків. Незважаючи на те, що Центральний банк установлює позитивну процентну ставку (тобто з урахуванням інфляції), комерційні ба­нки також ураховують інфляційний фактор. Річ у тім, що обліко­ва ставка Центрального банку не змінюється часто, тому в пері­оди між її змінами і при інфляційній активності у комерційних банків виникає потреба враховувати ту інфляцію, яка не покрита обліковою ставкою.

Фактор терміну кредиту прямо пропорційно впливає на рівень процентної ставки за позичками банку. Чим триваліший термін користування, тим дорожчим для позичальника є кредит. Така залежність обумовлена двома причинами. По-перше, у разі три­валішого терміну позички більшим є ризик втрат від неповер­нення боргу і від знецінення коштів, переданих у позичку у зв'язку з інфляцією, що неминуча в ринковій економіці. По-друге, вкладення коштів довгострокового характеру, як правило, забезпечують відносно вищу віддачу.

Ціна сформованих банком ресурсів безпосередньо впливає на рівень процентної ставки за кредитами. Вона складається з депо­зитного процента й інших видів плати за куплені кредитні ресур­си. Чим дорожче обходяться банку ресурси, тим, за інших рівних умов, вища норма позичкового процента.

Ризик — невід'ємний атрибут кредитування. Тут виникають кредитний і процентний ризики. Рівень цих ризиків залежить від виду позички і від порядку сплати процентів. Найризикованішими є незабезпечені (бланкові) позички. Ступінь ризику забезпе­чених кредитів залежить від повноти і якості застави. Чим вищий ступінь кредитного ризику, тим більша вірогідність для банку за­знати втрат від неповернення позичальником основного боргу і несплати процентів за ним. Тому більш ризиковані позички на­даються під вищий процент, аби компенсувати кредитору витра­ти від ризикованого розміщення коштів.

Розмір позички обернено пропорційно впливає на рівень про­центної ставки. Звичайно її рівень нижчий при більших позичках, оскільки відносні витрати, пов'язані з кредитною послугою, тут нижчі. Крім того, великі позички надаються великим клієнтам, котрі, як правило, менше схильні до ризику банкрутства. Але з такого правила можуть бути і винятки. Банк може не зменшувати процентної ставки за великими кредитами, коли, за його розра­хунками, це може призвести до підвищення ризику у зв'язку з погіршенням структури позичкового портфеля внаслідок пору­шення правила диверсифікації активів.

Попит на позички прямо впливає на рівень процентної ставки. Зростання попиту зумовлює підвищення процентної ставки за позичками. Але в умовах конкуренції між кредитними установа­ми і боротьби за розширення ринку послуг банки можуть не зва­жати на це ринкове правило. Вони можуть не підвищувати рівня процентних ставок при зростанні попиту на кредит, керуючись тим, що нижчі процентні ставки за кредитами дадуть змогу залу­чити більшу кількість клієнтів і завоювати конкурентні переваги.

Якість застави обернено пропорційно впливає на рівень проце­нтної ставки за позичками. Чим вона вища, тим, за інших рівних умов, відносно нижчою може бути процентна ставка за позичкою. Це пов'язано з тим, що якісніша застава зменшує ризик втрат у ра­зі примусового погашення позички за рахунок її реалізації.

На рівень процентної ставки впливає зміст заходів, що креди­туються. Так, кредити, що опосередковують витрати, висока рен­табельність яких є результатом спекулятивних дій позичальника, коштують звичайно дорожче тих, котрі забезпечують ефект, пов'язаний із виробництвом продукції, особливо сільського господарства.

Витрати на оформлення позички і контроль прямо впливають на рівень позичкового процента. Чим ці витрати більші, тим, за інших рівних умов, вища норма процента за позичкою. Іноді ви­трати, пов'язані з кредитним процесом, не включаються у проце­нтну ставку, а компенсуються стягненням з позичальника комісійних платежів.

Ставка банку-конкурента враховується при встановленні рівня позичкового процента залежно від характеру процентної політи­ки, яку проводить даний банк. Прагнення до додаткового прибут­ку спонукає встановлювати вищі проценти порівняно з іншими кредиторами. Якщо проводиться політика розширення ринку кредитних послуг, позичковий процент установлюється на ниж­чому рівні, ніж у конкурентів.

Норма прибутку від інших активних операцій банку слугує одним із орієнтирів при встановленні норми позичкового проце­нта. Якщо, наприклад, інвестиційні операції забезпечують банку відносно вищий прибуток (на одиницю вкладеного капіталу), ніж позичкові, то банку необхідно переглянути свою процентну полі­тику в бік підвищення рівня позичкового процента.

При врахуванні зазначених факторів треба не забувати про підсумковий результат, який полягає в тому, що установлена в кредитній угоді процентна ставка має бути джерелом отримання прибутку від позичкових операцій.